Нелегітимна влада

...або Будуємо поліцейську державу

Гасло партії влади „Будуємо нову країну!” варто було б змінити. Значно більше суті і змісту того, що відбувається в країні і куди рухаються політичні процеси, відповідало б гасло „Будуємо поліцейську державу”.

В умовах майже тотальної де легітимації нинішньої влади – і в оцінках та прийнятті громадян, і на міжнародному рівні, і навіть на рівні політичних і бізнесових еліт – все, що залишається робити режиму, це будувати поліцейську державу, влада у якій будується винятково на легальному, але нелегітимному примусі.

Тут варто чітко окреслити різницю між поняттями „легальний” і „легітимний”. Згідно із академічним визначенням, „Легальна влада — це влада, що встановлена законом і діє відповідно до нього”. Натомість у політології сформувалося поняття „легітимності політичної влади як переконання підвладних і світового співтовариства у її правомірності”. Тобто „якщо легальність є формально-юридичною, то легітимність – соціокультурною характеристикою влади”.

Виходячи з цього, нинішня українська влада, вочевидь, є легальною, адже вона законно обрана і функціонує відповідно до встановлених в країні законів, проте вона є цілком нелегітимною, адже не сприймається ані громадянами всередині країни, ані цивілізованим політикумом закордоном.

Однак для влади значно важливіше бути саме легітимною, а не легальною. Як писав Ніколо Макіавеллі, „будь-який стан речей, оформлений де-юре, якийсь час до цього вже існував де-факто”. Тобто владу спочатку визнають фактично, а вже потім вона закріплює це визнання юридичними методами. Режими, які спочатку були нелегальними, але легітимними, завжди були найміцнішими, поки спиралися на підтримку людей. І зрештою потім оформлювалися легально.

Найкращий приклад – встановлення більшовистської влади в Росії у 20-х роках милого століття. З точки зору царських законів та Перехідного уряду, більшовики були бандитами. Проте того відсотку людей, які визнавали більшовиків, і тих фанатиків, які за ними йшли вистачило, аби конвертувати легітимність у легальність і встановити тоталітарний режим на 70 років.

Натомість, легальна влада, яка перестає користуватися підтримкою і визнанням людей, приречена на поразку. Тут можна згадати той самий розвал Радянського Союзу. Найсвіжішим прикладом руйнування легальних, але нелегітимних режимів можуть слугувати революції річної давнини у Північній Африці.

Якщо ми погодимося із твердженням, що нинішня влада в Україні наразі стоїть на межі остаточної втрати легітимності, то слід прогнозувати, що єдиним виходом для діючого режиму є формування поліцейської держави. Така держава буде триматися лише на механізмах легального примусу і спиратися лише на правоохоронні органи, які в такому контексті краще називати „силовими” або навіть „каральними”. Тобто єдиний шлях, який залишається у нинішньої влади в умовах делегітимації, посилювати тиск на громадянське суспільство силовими методами і йти шляхом „закручування гайок”.

Вочевидь саме таким шляхом ця влада і піде, адже важко припустити варіант, коли б президент добровільно відмовився від посади, повноважень або частини свого політичного впливу задля лібералізації і одночасно легітимації політичної системи.

Проте шлях „закручування гайок” і посилення тиску неодмінно призведе до „ефекту пружини” та зворотної реакції з боку суспільства. Тут у політиці почне діяти фізичний закон, згідно із яким сила дії дорівнює силі протидії. Тож тиск влади на суспільство може лише пришвидшити процес її остаточної делегітимації.

Не будемо робити есхатологічних прогнозів щодо того, чи виллється суспільне напруження і де легітимація влади у бунти чи революцію. Однак можна напевно сказати, що наслідком таких процесів буде втрата рейтингу і політичного впливу Партією регіонів і її неформальним лідером президентом Януковичем. Якщо робити прогноз мирного сценарію, то у 2015 це виллється у непереобрання президента на наступний термін. В іншому ж разі... Про альтернативні сценарії в разі, якщо влада надто сильно захопиться „закручуванням гайок”, говорити не хочеться. Революції ще нікого не робили щасливим. Як писав Максим Горький, „трагедії не радіють”.

А поки що просто поміняйте гасло. Напевно, „Будуємо поліцейську державу” вам підійде значно більше. І по духу, і по суті.

Олексій Краснопьоров, політолог, консалтингова агенція Concept GRoup, спеціально для УП

http://www.pravda.com.ua/columns/2012/02/7/6954299/