Квиток в один бік для Юлії Тимошенко?

Без права на повернення з Німеччини...?

Дедалі очевидніше, що зараз активно ведеться інформаційна кампанія, спрямована на те, щоб Юлії Тимошенко поїхала на лікування до Німеччини. Причому не просто поїхала, а там і залишилася. Схоже, Юлії Володимирівні готують квиток в один бік.

Спочатку всі – від Турчинова до Власенка – у весь голос кричать, що „Юлю вбивають”, що влада прагне фізичної розправи над головною опозиціонеркою і конкуренткою, що життю Тимошенко у Качанів ці загрожує небезпека. З’являється безліч інформприводів: від стандартного про грижу і неналежні умови лікування до екзотичних про непритомність або загрозу переведення до камери Тимошенко жінки, засудженої за вбивство.

Потім масово з’являються біг-борди у стилістиці останньої виборчої кампанії Тимошенко, на яких написано „Вона вільна”. Тобто створюється певний інформаційний шум, покликаний створити певний настрій і продемонструвати певну удавану перспективу – визволення Тимошенко.

Зрештою, сам генпрокурор Віктор Пшонка не виключає можливості лікування головної ув’язненої країни за кордоном, попри те, що прес-служба ГПУ поширює заяву про неможливість вивезення засуджених за кордон відповідно до діючого законодавства. Насамкінець, з’являються чутки, що адміністрація президента веде переговори з німецькою стороною про лікування Тимошенко в цій країні.

Видається, що штучно створюється інформаційний фон, мета якого переконати всіх у тому, що Тимошенко краще буде у Німеччині. По-перше, до цього готують суспільство, формуючи громадську думку і нав’язуючи ідею про те, що лікування Юлії Володимирівни за кордоном – майже неминуча перспектива. Аби коли це станеться, ніхто сильно не дивувався.

По-друге, до цього рішення готують саму Тимошенко. З одного боку, її лякають вбивцями і перспективами фізичної розправи, аби продемонструвати, що в Німеччині таки буде краще і, головне, безпечніше. З іншого боку, заяви бютівців про те, що їхня лідер не довіряє українським медикам і хоче проходити лікування згідно із рекомендаціями закордонних спеціалістів, створюють для Тимошенко ситуацію, коли відмовитися від цього вже не можна. Тобто формується інформаційний контекст, за якого Юлія Володимирівна змушена буде їхати лікуватися до Німеччини, бо всі вже переконані, що вона сама цього прагне і цього наполегливо вимагає.

Проте поїхавши лікуватися до Німеччини, вона вже не зможе повернутися в Україну. Принаймні за часів влади Януковича. А після того, як Янукович піде з посади президента, Тимошенко навіть у разі повернення в Україну не зможе знову стати політичним лідером масштабу 2009 року.

Однак кому вигідний від’їзд Юлії Тимошенко до Німеччини?

Парадокс, але всім. Окрім, звісно, самої Юлії Володимирівни.

По-перше, це вигідно нинішній владі. Окрім того, що Янукович остаточно позбудеться конкурента, адже з-за кордону брати учать у політиці навіть складніше, ніж з тюрми, він ще й зможе продемонструвати Заходу, що він демократ, адже дозволив Тимошенко виїхати з країни на лікування, усвідомлюючи, що вона може попросити політичний притулок і там залишитися. Не принципово, але все ж це дещо поліпшить його геть зіпсований імідж у демократичному світі.

Керувати ж партією з-за кордону Тимошенко буде не просто складніше, а майже неможливо. Поки вона формально в країні, вона залишається номінальним лідером через те, що в очах опозиційного електорату вона є мученицею, політичним в’язнем. Виїхавши до Німеччини, вона перестане бути мученицею і сприйматиметься як утікачка. Принаймні, для нестійкої частини виборців.

Повернутися ж з Німеччини після лікування Тимошенко теж навряд чи зможе. Адже повертатися доведеться в тюрму. Чи буде нормальна людина, яка вважає себе несправедливо засудженою з політичних мотивів, повертатися в тюрму, якщо є можливість залишитися в цивілізованій Німеччині? Ні. Отже, повернення виглядатиме як визнання власної провини і готовності спокутувати її за гратами. Принаймні, немає сумнівів, що технологи Банкової будуть подавати саме таке трактування і відповідну інформаційну картинку. Тож в разі виїзду за кордон на лікування, до якого, видається, підштовхують Тимошенко, вона буде змушена там і залишитися.

По-друге ж, виїзд головної ув’язненої до Німеччини вигідний нинішнім керманичам опозиції. За час перебування Тимошенко у в’язниці та вимушеного випадання із активної політики у „Батьківщини” і опозиції загалом з’явилися нові лідери і стейк-холдери, які навряд чи захочуть повертати той шматок політичного пирога, до якого вони вже так ласо примірилися.

Розглянемо гіпотетично ситуацію. Опозиція перемагає на виборах. Якщо це відбувається, а Тимошенко у цей час перебуває в Качанівській колонії, опозиція повинна буде негайно вжити заходів, аби Юлія Володимирівна опинилася на свободі. Адже це мало не головна політична ідея і обіцянка опозиціонерів. Це прапор, з яким вони йдуть на вибори. Їхня головна ідеологема – „Юлі – волю!”. Тож логічно, що, вийшовши на волі, Тимошенко як мучениця, на стражданнях якої опозиція виборола перемогу, має знову реально очолити і партію, і опозицію. Нинішнім стейк-холдерам опозиційної ніші, відповідно, доведеться посунутися і підкоритися.

Зовсім інша ситуація складатиметься, якщо після перемоги опозиції Тимошенко перебуватиме у Німеччині. Тут уже колишні соратники зможуть висунути їй зустрічні претензії: мовляв, поки вони гнули і ламали спини на барикадах боротьби із режимом і виборювали перемогу, Тимошенко лікувала власну спину в німецьких лікарнях і, так би мовити, відсиджувалася в окопах. У цьому разі все, на що може розраховувати Юлія Володимирівна – повна реабілітація і наступна досить важка конкуренція з Яценюком і Ко за вплив на політичну нішу нинішньої опозиції.

До речі, владі також було б зручніше вивезти Тимошенко за кордон і конкурувати із опозицією в її нинішньому вигляді і складі. Будемо відверті, серед нинішніх керманичів опозиції і близько немає людини рівної Юлії Володимирівні за харизмою і яскраво-палкою пасіонарністю.

Для країни ж у разі виїзду Тимошенко до Німеччини існує два сценарії розвитку подій. Перший – остаточне знищення слабкої, деморалізованої, роз’єднаної і, головне, обезголовленої опозиції. Другий – формування, оформлення і вихід на політичну арену не іншої, а принципово нової опозиційної сили, яка б протиставляла владі не популярних особистостей, а яскраві і актуальні для суспільства ідеї.

Проте для реалізації другого сценарію необхідні певні умови. По-перше, суспільний запит. По-друге, наявність в країні достатньої атмосфери свобод, аби така альтернативна політсила могла бути сформована. Якщо суспільний запит, хоча і не надто актуалізований, існує, то з політичною атмосферою все значно гірше. По суті, влада робить все, аби ця атмосфера не була створена. Тож значно більш вірогідним виглядає другий сценарій, який веде країну до остаточного скочування в лоно авторитаризму.