У країні, де не можна навіть вільно вмирати...
Інформаційний ланцюжок подій навколо Качанівської колонії відстежити доволі
просто.
Спочатку з’являється інформація про
побиття Юлії Тимошенко співробітниками пенітенціарної служби. Не важливо, як
все було насправді. Чи то охоронець втратив голову і вирішив вчинити із
ув’язненою №1 так, як звик себе поводити із усіма іншими – тобто вдарив, аби не
надокучала. Якщо це так, страшно уявити, як ці люди ведуть себе із тими
в’язнями, до яких не прихована увага громадськості.
Можна припустити й інше – у штаба
„Батьківщини” закінчилися ідеї, і історію із побиттям чи то вигадали, чи то
розіграли. Наразі у нас немає даних аби підтвердити жодне із цих припущень.
Так чи інакше після появи цієї новини Юлія
Тимошенко оголосила голодування на знак протесту „проти того, що відбувається в
країні”. Ну, і проти ставлення до себе в колонії, зокрема. А депутати-бютівці
заблокували парламентську трибуну.
Звісно, влада не могла не відповісти на
цей інформаційний привід. І не було придумано нічого кращого, аби оприлюднити
відео, на якому людина, схожа на Тимошенко цілується із людиною, схожою на її
адвоката Власенка. Украй низька якість відео не дає змоги стверджувати, чи саме
ці люди зафіксовані камерою.
Проте сумніви в автентичності записів
виникають хоча б виходячи із дати запису, який позначено 15 грудня минулого
року. Мало сумнівів у тому, що якби відео було знято саме тоді, його б
оприлюднили раніше. Ну, на приклад, поклали Тимошенко „під ялинку”. До того ж,
якби Тимошенко вільно пересувалася по камері, навряд чи вона приховувала б це
від Власенка, що видно на відео, який сьогодні залишився, мабуть, найближчим її
соратником. Тому закономірно сумніватися в тому, що дане відео – не знімалося
вчора-позавчора в авральному порядку, аби чимось „забити” стрічки Інтернет-ресурсів
і прайм-тайми вечірніх новин.
Проте найбільш цікавою, напевно, виявилася
реакція на інцидент керівництва Качанівської колонії. Там одразу поспішили
заявити, ніби Тимошенко відмовилася від обстеження. Але найцікавішою виявилася
реакція на проголошене ув’язненою №1 голодування. Так, заступник начальника
Качанівської колонії Ігор Колпащіков сказав буквально наступне: „Голодування
вважається оголошеною тільки тоді, коли є письмова заява. Зараз ми поки не
можемо сказати, голодує Тимошенко чи ні”, додавши, що Разом в камері у
Тимошенко перебуває холодильник з продуктами. „Вона має можливість приймати їжу
без нашої присутності”, – резюмував Колпащіков.
Логіка просто парадоксальна. Чомусь одразу
згадується епізод з „Майстра і Маргарити” Булгакова, коли Коров’єв приходить до
ресторану, де відпочивають радянські письменники. На вимогу надати посвідчення,
яке б підтверджувало, що він теж письменник, він відповідає запитанням: „А як
ви вважаєте, у Достоєвського було посвідчення про те, що він письменник?”.
Це до того, яке цинічне і брутально формалізоване
мислення у співробітників нашої пенітенціарної служби. Є заява – голодуєш.
Немає заяви – можеш їсти з холодильника. Думаю, сам Колпащіков десь так би і
вчинив – заяву б написав, а сам тихенько б з холодильника під’їдався.
І тут не важливі юридичні тонкощі. Не
важливо, як голодування має оформлюватися по закону. Важливий моральний аспект
ситуації. А він полягає у тому, що в Україні Януковича навіть на проголошення
голодування потрібен „дозвіл”.
Завершити
хочеться цитатою з чудового фільму „Дім, який побудував Свіфт” геніального
режисера Марка Захарова: „Парламент відхилив пропозицію заборонити Джонатану
Свіфту помирати. Вони кажуть: якщо в цій країні не можна вільно жити, то хоча б
померти кожен має право тоді, коли йому заманеться”.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.