Депутати оцінюють мене в кіло гречки, пачку чаю і банку згущьонки. Але й то - добре.
Мої діти їдять
«кіндери» хіба шо на День Святого Миколая. Банани й апельсини я купую на Пасху
і Різдво. А йогурт останній раз пробував, коли плімяннік з Києва приїжджав.
Я бидло і на день
народження до кума несу бутилу магазинної горівки і коробку цукерок, яку малій
в школі на конкурсі подарили. Але я не жаліюся.
Маю в місяць
тисячу гривень – сторожу фірму в Колі Синяка. І то - добре. Бо Галя сусідка, і
в магазині, і на пошті робить, та й має менше. Був на заробітках в Москві – за
півроку дали двісті доларів. Та й то був радий, шо хоч живий вернувся.
Колгоспний пан віддав у спілку. То тепер маю ше 8 мішків пшениці.
Зимою приїжджають
фермери з Херсона, то я в них картоплю міняю на олію і крупу. Діти якось
прийшли раніше зі школи і поміняли міх картоплі на халву. Але я вже не став їх
бити – вони теж бараболю садили, то хай мають.
Інтернету в мене
нема. Як треба братові в Іспанію подзвонити – йду до сусіда на скайп. Але є
«тарілка» - 120 каналів показує. Але шо ви думаєте – є коли то всьо дивитися?
Поки город, худоба, коло хати шось
зробив… а вночі ше й на зміну йди.
Газети не читаю.
Ше як мама жила, то вона хоч Верховну
Раду слухала по брехунцю і потім мені розказувала. А зараз нема кому. Я в тому
ніц не розумію – НАТО, СОТ, коаліція, Янукович, Юлька в тюрмі. Лиш чув по
телевізору, шо якісь тюнери будуть роздавати. То я хочу на тестя оформити, бо в
нього друга група.
В нас, в бидла
знаєте як кажуть? «Дають – бери. Б’ють – тікай». В селі все пригодиться. Оце
пайки носили від якогось депутата, то й то добре. Бо раз в магазин пішов,
масла, олії, хліба купив, а шось дітям взяв і 50 гривень пішло. То з цими
пайками хоч якась поміч.
Від кого носять –
не знаю. В мене там календар в хаті є – там пише. Ну якийсь такий гарний
мужчина, солідний. Вони там собі накрали тисячі, то хоч шось трохи людям дають.
Я від того далекий, бо нема часу. Кум якось кликав мене в район на ті партійні
збори. Але я де маю коли? Та й ше раз в
центр їдь – 2 гривні туди, 2 гривні назад, там якийсь пиріжок з’їв, пива випив
і 20 гривень пішло. То кум собі най їде – в нього гроші є.
Мене совість не
гризе. В нас всі крадуть і продаються. Біда в тому, шо я бидло і коштую як кіло грешки, а хтось - як вагон.
P.S. Написано під
впливом публікації Лєщєнка і недавніх відвідин провінції.
Між нами –в фейсбуці – і
ними – в селах і райцентрах – прірва. Бо, як прокоментував цю ситуацію
мій товариш і компаньйон Сергій Дідковський, пенсіонери рахують копійки на
півбатона, а ми в фейсбуці постимо фотки з італійських ресторанів.
Ми насправді дуже
відірвані від життя виборців, яких мільйони. І вони підуть голосувати. А ми
будемо в цей час тусуватися в торгових центрах і пабах. Ми не знаємо як вони
живуть і немаємо права їх осуджувати. Більше того – вони ніколи не прочитають
текст Лєщєнка, чи ваші пости про гречку. Бо інтернету в них немає.
Готовий дискутувати в Facebook
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.