Притча про Вадима Сергійовича Тітушка
22 травня 2013, 07:23
Власник сторінки
політичний експерт
Того дня Вадік не поїхав у Білу Церкву маршруткою, як це було завжди. З КПЗ його забрали старшаки на сріблястій Camry. Це був найголовніший день в його житті – Вадік отримав прививку безнаказаності.
Спочатку
мєнти перекваліфікували його справу на хуліганку. Потім зняли статтю про
перешкоджання роботі журналістів. Вадік ще пару днів поторгував таблом
на камеру і його відпустили під штраф.
В Білу
Церкву він приїхав героєм. Вадіка Румуна боялися ровесники і поважали
старшаки. Через деякий час він організував фірму, яка толкала палівну
водку і сигарети, а по вихідних - охороняла діскатєки під Києвом. І
пішло-поїхало: з доброї волі він ріс як гриби після дощу.
Через
30 років наш герой незчувся як сам став депутатом. Колишнього Вадіка
уже ніхто не пам’ятав. Та й називали його так лише старі кєнти по залу, а
для всіх інших він був Вадимом Сергійовичем.
Про ті події уже
ніхто не згадував. І лише інколи наш Вадік діставав з верхньої полки
шафи папку з вирізками із газет, де він молодий, підтягнутий і в
чорному спортивному костюмі:
- Запустив я себе, - подумав Вадим Сергійович і натиснув на телефоні кнопку виклику секретарки, - Зіна,
подайте машину до виходу, - сказав він спокійним голосом, - поїдемо в
Білу Церкву. В спортзал.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.