Фобії Медведчука

Чому Український вибір так боїться євроінтеграції?

У нас є поняття малі архітектурні форми. Це кіоски та лотки, у яких торгують різними не надто якісними товарами на різний смак. Але останнім часом можна ввести нове поняття у сферу маркетингу – малі художні форми. Йдеться про недолугі рекламні плакати, білборди і лайт-бокси, які «прикрашають» вулиці, траси, станції метро тощо.

Безумовним лідером у розміщенні цих «малих художніх форм є ніхто інший як Віктор Медведчук – кум російського лідера Володимира Путіна і колишній глава Адміністрації президента, а нині ще й лідер промосковського громадського руху «Український вибір». Причому Віктор Володимирович прогресує і набирає обертів у абсурдності своєї пропаганди.

Якщо раніше нас кликали з численних рекламних площин йти «разом до успіху і добробуту» зі злиденним за рівнем життя людей Митним союзом, то із наближенням Вільнюського саміту «Східне партнерство», де планується підписати Угоду про Асоціацію між Україною і ЄС, стратегія лобістського проекту Медведчука змінилася.

Тепер нас почали лякати «жахіттями» Євросоюзу. Проте це доволі складно. Адже не треба бути великим аналітиком, щоб побачити – в країнах ЄС вищий рівень життя, більш прозорі правила поведінки у політиці і бізнесі, значно більш розвинене громадянське суспільство та абсолютно інший рівень захищеності прав і свобод людини. Словом, цілком очевидно, що у цій спільноті краще, ніж в Митному союзі Росії, Казахстану і Білорусі.

Однак проект є проектом, а лобізм є лобізмом. Тому «Український вибір» на чолі із Медведчуком намагається відпрацьовувати завдання лобіювати східний вектор інтеграції України. Оскільки ж аргументів все одно немає, для залякування українців «жахіттями» Європи обрали тему гомосексуалізму. Нібито ми прийдемо до ЄС і майже всі вимушені будемо вступати в одностатеві шлюби.

Абсурдність цих тверджень і подібних перспектив, про які з рекламних площин нас нині «попереджає» «Український вибір» є абсолютно очевидною. По-перше, ми цілком можемо визнати, що одностатеві шлюби і взагалі схильність до одностатевого кохання – це певна девіація, тобто відхилення від норми. Проте це відхилення нікому не заважає. Гомосексуалісти ж не примушують нікого вступати до своїх лав! (Хоча нам не відомий досвід Медведчука з цього питання).

По-друге, далеко не вся Європа, а лише окремі і нечисленні країни Євросоюзу визнають одностатеві шлюби. Тому передусім слід було б вивчити, як виглядає ставлення і сприйняття у Європі гомосексуалізму насправді, а потім створювати абсурдні рекламні картинки із беззмістовними «попередженнями». Адже, наприклад, глибоко католицькі країни Польща і Італія взагалі не сприймають одностатеві шлюби. А це теж Європа.

Звісно, зрозуміло, що європейські фобії Віктора Медведчука – надумані, а рекламні виверти із попередженнями і залякуваннями – не більше, ніж істерика напередодні саміту «Східне партнерство», що відбудеться менше, ніж за місяць. Тому ці істерики варто сприймати із гумором. Якщо люди дратуються, що не можуть запропонувати Україні нічого кращого, ніж можна отримати на шляху до ЄС, у них, звичайно, є право спробувати. Але немає закону, за яким українці мають вірити у те, як правдоподібно люди брешуть.