Минуло декілька днів з відкриття виставки Івана Марчука, а до галереї щохвилинно приходять люди
Цінителі мистецтва
прямують до картин Майстра, немов паломники до святині. Деякі глядачі з півгодини стоять біля однієї роботи.
Я розраховував на
успіх, але такого ажіотажу не очікував. На відкритті у залі було складно
пересуватися через надвисоку концентрацію
гостей і представників ЗМІ. Виставка виявилась не просто яскравою, а
символічною подією сезону.
Інтерес до картин
колосальний, бо вони вже давно ніде не експонувалися. Це – ранній цикл робіт Івана
Марчука, полотна, з яких починалося творче становлення Генія. Це – прощання з соцреалізмом. Цих робіт Іван
Марчук не продає.
Чого тільки вартий
«Реквієм», де піднята тема голодомору – табу номер один в Радянському Союзі. У часи,
коли в нас ще ніхто не розумів, що таке абстракція, Іван Марчук сміливо і органічно
сплів воєдино авангардні течії і національний дух в архаїчних, сповнених туги і любові образах.
У далекому 1982
році Майстер виставив ці роботи у Спілці композиторів. Експозиція мала тривати
місяць. Вранці картини повісили, а ввечері їх вже знімали за наказом чиновника.
Часи змінилися.
Тепер влада з повагою ставиться до Майстра, його виставки відвідують міністри і
президенти. Незмінним залишається лише сам Марчук. Він однаково вірний своїм
переконанням незалежно від того, переслідують чи вихваляють його державні мужі.
Іван Марчук – один
з символів національної культури. Індивідуалізм, фанатична відданість справі,
виняткове почуття гумору і принциповість
– основні риси Генія.
Він встає в сім
ранку і починає малювати. Він пише посеред ночі, коли не спиться. Ось вам і
секрет геніальності: на вівтар справи треба покласти свої життя і душу.
Сам Іван Степанович
відкриттям залишився задоволений. Його тішить велика кількість
відвідувачів. Шкодує лише, що з усіма
гарними дівчатами поспілкуватися не встиг.
На фото не видно,
але роботи Майстра виконані з ювелірною витонченістю, яку ще жодному художнику
не вдалося скопіювати. Кожна картина несе глибокий філософський зміст у
поєднанні з технічною досконалістю і стилістичною неповторністю (він винайшов власний стиль «пльонтанізм», у
якому зображення ніби сплетене з об’ємних чудернацьких ниток).
Багато хто не
розуміє творчість художника і досі. Коли людина чогось не розуміє, вона або
боїться цього, або відноситься з агресією. Це природно.
Щиро запрошую всіх
відвідати виставку. Обіцяю особисто пояснити, у чому полягає зміст робіт, їх
мистецька і культурна цінність.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.