Як дурень Богу молився

Сьогодні стартував "оновлений телеканал "Тоніс". Інформаційна програма "24 години" зникла з ефіру.

Натомість з`явились випуски інформаційно-аналітичної програми (так цей продукт називається на сайті телеканалу) "Соціальний пульс". Нова студія, нові обличчя, нові камери і задеклароване бажання вести мовлення в стандарті високої чіткості. Але нові інформаційні "підходи" здивували. Українському глядачеві повідомили, що пенсію підвищено на 19 гривень і одразу перейшли до проблем китайської економіки, яка стоїть на порозі рецесії. Ще був дуже довгий "паркетний" сюжет про форум інвесторів, у якому нам дали зрозуміти, що, нарешті, інвестори вже готові працювати з Україною, "на відміну від минулого, коли в Україні було багато таємного і невідомого". Ця фраза - з вуст керівника проектів USAID Говарда Окмана.  Цікаво, це реальна позиція людини, яка говорить від імені інвесторів, чи так би мовити, особливості національного перекладу? Адже майже синхронно з таким сенсаційним зізнанням, за іншими інформ-каналами до нас надійшов звіт Transparency International про те, що Україна вже випередила Росію за рівнем корупції. Між іншим, тема корупції - соціальна чи ні? Все залежить від світосприйняття редакторів, які формують випуск. Чи не лише від них? Як би то не було, а ось два матеріали "встик" про Віктора Януковича, а потім Миколу Азарова, творці "Соціального пульсу" визначили, як соціальні. У першому - президент в Ізраїлі повідомив про те, що створення зони вільної торгівлі між Україною та Ізраїлем може стати важливою подією. Ви сумніваєтесь, що це "соціалка"? А чом би й ні - проста українська бабця тепер зможе взяти в руки "кравчучку" і гайда картоплю продавати ізраїльтянам. І президента показали.  А прем`єр Микола Азаров, перебуваючи "з візитом" в інтернаті для хворих дітей, визнав, що "до таких людей суспільство повинно ставитись нормально". А голос за кадром повідомив, що "діти цього дня співали й танцювали для прем`єра".  А у мене, дивлячись на крупний план Миколи Яновича, який задоволено посміхався, виникло запитання: хто і навіщо так підставляє діючу владу? Такого відвертого «інформаційно – аналітичного» терору проти глядачів я не пам`ятаю з часів Долганова на УТ-1. Невже, "соціальні новини" - це коли журналістам дозволяють розповідати лише про "підвищення пенсій на 19 гривень"? Що це - прототип нашого інформаційного майбутнього, просто стьоб, чи свідома підстава? А може все простіше - як у відомому прислів`ї про дурня, якого примусили Богу молитись. А він і лоба розбив. Тим більшої пікантності додає інформація, поширена різними ЗМІ про те, що Тоніс купили для сина  президента - Олександра Януковича. Якщо це так, то у цього телеканалу мало б бути світле майбутнє: разом з інвестиціями і новою технікою він мусив би зміцнити свій статус  вже не бідного, але об`єктивного інформаційного носія.  Адже саме президент є гарантом дотримання свободи слова й відсутності тиску на роботу журналістів.  У зв`язку з цим, хочеться запитати у Голови правління "Тоніса" Олександра Бутка, чи справді на каналі сидять кілька досвідчених цензорів, які "рубають" матеріали й не пропускають до ефіру важливі соціальні теми? І хто ці люди - Микола Дяченко, Василь Бирзул? Автора на сцену, країна має знати своїх героїв! Це той випадок, коли зайва скромність недоречна.

Шановні журналісти Тоніса, розвійте мої сумніви вже наступною своєю програмою. Вшкварте реальну "соціалку"! Про голодування чорнобильців. Про новий бюджет, гроші на освіту, дитячі будинки, хворих дітей і витрати на депутатів, президента і Кабмін (це ж соціальна тема, чи не так?), про суддів, які чавлять людей своїми машинами й одразу потрапляють під амністію. Про медицину "для народу" й "четверте управління" для богів українського політичного Олімпу. Про пенсії для вчителів і гроші для прокурорів. Теми можу підкидати вам до нескінченості. Та ви й самі просто подивіться навколо - творча криза "соціальному" проекту не загрожує.  Побільше СПРАВЖНЬОГО життя й менше нудного "паркету", ми ж це з вами проходили ще на другому семестрі першого курсу!  А тому, хто заважає вам працювати - в писок Конституцією та законом України про інформацію, де чорним по білому сказано: цензура заборонена.  Вірю в вас. Буду дивитися. 

Дмитро Тузов