Власник сторінки
співредакторка журналу соціальної критики "Спільне"
Дитсадків замість стадіонів!
10 червня у Познані, а вчора у Гданську відбулись протести проти Євро 2012, гасла
яких варто підтримати і в Україні. Адже історія знайома до болю: «У той час, коли на організацію футбольних
змагань витрачають мільярди злотих, по всій Польщі скорочуються витрати на
реалізацію базових суспільних потреб. Закривають дитячі
садки, школи і будинки культури, зростає плата за ясла, міський транспорт,
житло та комунальні послуги. Поліклініки та лікарні закривають або приватизують,
скорочують робочі місця. Не вистачає грошей на боротьбу з безробіттям, яке
постійно зростає. Значно зросли ціни на продукти харчування, бензин, ліки. Крім
того підвищують пенсійний вік і одночасно зменшують витрати на реабілітацію
людей похилого віку. … Завдяки Євро 2012 більше всіх заробить УЄФА, яка в
рамках договору з польським урядом буде звільнена від всяких податків, у тому числі
ПДВ та податку на прибуток і так само від місцевих податків і мита! У
результаті виявляється, що чемпіонат генерує прибуток для еліти, на який ми всі
скидаємося».
Поки що ми бачимо
колоритних фанатів, тішимось, що у німецьких ЗМІ Львів назвали «перлиною
Сходу», та обговорюємо чиї хулігани з ким побилися. Тим часом, за свято спорту
і пива заплатимо, а обіцяних прибутків не отримаємо саме ми, мешканки та
мешканці українських міст. Насамперед – мешканки. Окрім загрози сексуального
насилля на вулицях, які і в звичний час є не надто безпечні, українки разом із
Євро 2012 отримують підвищення пенсійного віку, урізання соціальних виплат та
реформування дитячих поліклінік. Жінки у першу чергу перебувають під загрозою
звільнення, низьких зарплат, отримують мізерні грошові допомоги по догляду
за дитиною, тривале безробіття і дискримінацію на ринку праці після виходу із
декретної відпустки. Крім того, українкам дуже залежить на діяльності державних
доглядових установ (дитсадки, лікарні, освітні заклади), де вони часто і
працюють. Урізання видатків на соціальну сферу ставить під загрозу як кар’єрні
перспективи (а отже, фінансову безпеку та особисту незалежність) молодих мам,
так і добробут вчительок, виховательок і медсестер.
Коли йдеться про
державне фінансування, маємо дивну ситуацію. Дитсадки (потрібні суспільству заклади, які багато років служитимуть поколінням
громадян(ок)? -- У бюджеті немає грошей. Стадіони (суспільна корисність під запитанням, перейдуть у приватну власність)?
-- Будь-ласка! За кошти, витрачені на стадіон у Познані, тобто 750 мільйонів
злотих, можна було б протягом наступних 10 років утримувати 6000 місць у
муніципальних яслах. За підрахунками Марти Чумало,
працівниці Західноукраїнського центру "Жіночі перспективи", у середньому держава витрачає
70 грн в день на дитину. 1 дитина ходить до дитсадка в середньому 145 днів у
рік. Тобто на одну дитину в садочку на рік держава витрачає 10150 грн. За суму,
витрачену на будівництво стадіону у Львові (2 млрд 281,49 млн грн),
держава забезпечила би садочками більше ніж 220 тисяч дітей на рік.
Згідно обліку дітей дошкільного віку від 0 до 6 років станом на червень 2009
року у м. Львові (включаючи смт. Винники, Брюховичі, Рудно) загальна кількість
дітей становить 48526. Тобто ці 48,5 тис дітей могли би ходити в садочок 4,5
років! Натомість, лише 5 % всіх дітей від 0 до 6 років ходить до садочків у
Львові, адже місць катастрофічно бракує.
Від Євро 2012
(крім екстра-прибутків для кількох осіб і веселощів для кількадесяти тисяч
футбольних фанатів) нічого не залежить. Відшумить, бабло попиляють, та й
забудеться. А від доступності та якості соціальної опіки залежить
функціонування всього суспільства. Організатор(к)и акції в Познані твердять: «нам
потрібні дешеві квартири, рівний доступ до безкоштовної освіти. Нам потрібні
безкоштовні ясла і дитячі садочки, догляд за літніми людьми, функціональні
будинки культури, добра і загальнодоступна охорона здоров’я, дешевий і справний
міський транспорт. … Державна політика і бюджети міст не можуть бути
підпорядковані виключно організації спортивних змагань. Наші суспільства
повинні бути влаштовані таким чином, щоби насамперед задовольнити потреби,
пов’язані з опікою та освітою. Тільки так ми можемо поліпшити умови життя для
всіх нас. Тому ми вимагаємо, щоб ці сфери стали політичним пріоритетом, а не
лише рабським обов’язком жінок».
І я з ними цілком
солідарна.
"Хліба замість видовищ" було також гаслом цьогорічної польської Маніфи - традиційної демонстрації за жіночі права на 8 березня
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.