Pussy Riot VS Луценко

Українська псевдоопозиція програла російській у якості перфоменсу в боротьбі із режимом.

Сьогодні винесено вирок за двома резонансними справами - колишнього міністра МВС України Юрія Луценко засуджено на два роки. Цей процес - перестраховка для влади і не більше, адже термін його ув’язнення після цього судового вироку не зросте. В російському ж суді закінчили розгляд справи Pussy Riot. І теж - два роки. Два роки за наругу над церквою. У вироку звучать дивні речі, які ніяк не стосуються кримінального законодавства - про церковні канони. Досі триває розгляд касації у справі Юлії Тимошенко.

Усі ці три справи - відверто політичні. Вони відомі далеко за межами країн, в яких вони відбуваються.  Ніхто не замислюється над глибиною тексту скандально-відомої пісні, в Європі більшість навіть не здогадуються, за якими справами проходять обвинувачені Луценко і Тимошенко. Навіть в усіх скандинавських країнах пересічні люди, з якими я спілкувався протягом останнього місяця дуже інтенсивно - добре знають українську жінку з "красивою косою". І про те, що її посадив диктатор. Україна для них - лише картинка в ЗМІ - не більше. Якась ще одна країна колишнього соц-табору, яких у Європі стало занадто багато, аби так швидко всіх запам’ятати.



Дуже часто європейці плутають Лукашенко з Януковичем. І в нас відбувається стандартний діалог:
- А як там ваш диктатор Лукашенко?
- Наш недодиктатор має прізвище Янукович, - гордо відмічав я.
- Аааа, вибачте, я переплутав(ла).
- Та нічого, Лукашенко - це білоруський диктатор з українським прізвищем, а Янукович - український - з білоруським.
Навіть фіни, естонці і латиші плутають. Добре, що б/у мови нашим диктаторам вчити не треба вже, вони їх успішно продали в обмін на знижки для себе. Тепер їм достатньо знати язык, згодом можна буде махнутись, в Європі ніхто не те, що не сконфузиться від цього, а навіть не помітить.



Але чіпляють людей чомусь не наші перформансисти. По всьому світу відбуваються акції в підтримку лише Pussy Riot. Чому українська опозиція знову програє двобій за кращий перфоменс? Чому Мадонна в Києві не виходить у футболці з косою, чому ніхто з західних зірок не переймається долею українських колишніх можновладців?



Можливо тому, що у випадку з Pussy Riot - під стальні лещата диктаторської машини потрапили звичайні дівчата, які ніколи не тримали владу в своїх руках, які не раз наривалися ще акціями групи "ВОЙНА" на режим Путіна, але які в той самий час не скоїли нічого кримінального, що дає змогу гуртуватися їх прихильникам і завзято відстоювати своїх феміністо-анархістських тепер вже зірок світової панк-сцени.

Згадаймо як перед виборами в концертний тур їздили десятки музикантів "З Україною в серці". Більшість з них були або й залишаються символами українського шоу-бізнесу. Тоді вони заявляли, що виступають задарма. Але чомусь жоден з них не створив перфоменсу на підтримку свого начебто ідеологічного лідера тоді, коли це було конче необхідно. Можливо тому, що збирати людей на мітинг, платячи зіркам кругленькі суми - це теж корупція?



В Україні на акції в захист Тимошенко і Луценка практично не вдавалось збирати і тисячі людей ані криками, агіт-футболками, ані колонками Віталія Портнікова, совісті української журналістики, який закликав людей повстати не за Тимошенко, а всупереч цьому ганебному процесу.

От тільки люди вже втомились від того, як їх використовують. Ще вчора вони виборювали свої права на Помаранчевому майдані, а вже сьогодні кожен шакал назвав це своїм досягненням. Зрештою і судять наших чиновників за тими самими законами, яких вони не змінили і той самий судовий процес, який вони не змогли перетворити на такий, якому довіряють.

Не довіряти політикам, особливо пост-радянським навчились і у Європі. Тому Pussy Riot стали символом боротьби з режимом, а Тимошенко і Луценко - лише іконками у новинах європейських ЗМІ.