Луценко як фактор єдності опозиції

Київські вибори - плацдарм успіху президентської кампанії

Юрій Луценко стає фактором  політичної гри. З ним потрібно рахуватися під час розкладання політичного пасьянсу. Не секрет, що в опозиції немає солідарності. Водночас, екс-міністр може стати тим ланцюгом, який зможе гарантувати її єдність.

В останньому інтерв’ю Юрій Луценко висунув до опозиції вимогу: єдиний кандидат у Президенти до листопада. Щодо кампанії 2015 року, то часу більш  як достатньо. І, ніби-то, багато часу до кінця року. Але не факт, що  вимога Юрія Луценка буде реалізована.  Зазвичай, після літніх канікул в політиків, під впливом сонячного проміння, відбувається певна  корекція політичних поглядів.

Щоб опозиційні лідери не розслаблялися, Юрій Луценко міг би запропонувати провести своєрідний праймеріз на здатність домовлятися. Доречно було б так само висунути вимогу щодо єдиного кандидата на посаду київського мера. І не потрібно чекати поки Конституційний суд свисне щодо виборів у серпні, під  партитуру регіоналів. Якщо опозиційних лідерів непідганяти, то вони впадуть в політичний анабіоз, тим більше що цьому сприяює наближення Великодніх свят.

Опозиції з єдиним кандидатом потрібно визначитися вже тепер. І нарада має тривати доти поки не піде «білий дим», котрий підтвердить, що опозиція не лише язиком може молоти, а й здатна домовлятися. Не важливо, хто буде єдиним – Кличко, Порошенко чи Тягнибок.  Головне виступити єдиним фронтом проти провладного кандидата. До речі, не факт що  це буде Олександр Попов, рейтинг якого зійшов разом з метровим снігом і нині він десь на рівні дорожніх ям.

Юрій Луценко в цій історії, про що я вже писав неодноразово, має виступати арбітром у переговорах і гарантом виконання досягнутих домовленностей.  Не  дарма він має намір створити громадську платформу «Третя республіка». Зважаючи на харизму, можна бути впевненим в успішності проекту. Зрештою, під крилом Луценко могли б об’єднатися різноманітні рухи та організації, які також роз’єднані.  

Я не ідеалізую Юрія Луценка. Але, по факту, це чи не єдиний опозиціонер, який 1) не заплямований конфліктами останніх кількох років, 2) не має наміру стати четвертим «вождем» опозиції 3) здатний вести  політичний діалог, 3) має право говорити від імені громадських організацій.