Референдум: Євроінтеграція чи азієінтеграція?

В країні штучна дискусія про те, чи потрібен референдум стосовно глобального вибору України: євроінтеграція чи азієінтеграція.

Сьогодні П. Симоненко в Парламенті виступив з розлогим спітчем стосовно свого бачення проведення референдуму. На жаль, мені не надали слово, щоб я міг прокоментувати його промову, тому я виклав свої думки тут.

Безумовно, такий референдум потрібен та його вкрай необхідно провести, і я не сумніваюся, що зараз, коли практично всі політичні сили декларують євроінтеграцію, за вибір на користь демократії проголосує понад 70% українців. Але… проводити референдум по нині діючому антидемократичному антиконституційному Закону «Про референдум» категорично не можна.

Всі демократи, весь Євросоюз в шоці від цього Закону, тому перше, що необхідно, це терміново змінити Закон «Про референдум», привести його у відповідність до норм Конституції та до норм демократії і тоді призначати будь-які референдуми…

Чого насправді хоче влада? Я з колегами переконаний, що суть «гри в референдум» полягає в тому, щоб оголосити референдум і утримати суперпозитивний результат щодо євроінтеграції. І Європа, і опозиція вітатимуть такий вибір незважаючи на те, що він був визначений завдяки незаконному Закону. Таким чином Закон нібито буде легітимізований. Одразу після цього ПР проведе інший референдум, яким змінить Конституцію, ліквідувавши залишки народовладдя і дозволивши клану Януковича вічне правління, як це вже сталося в деяких «братських» країнах, припустимо, в Білорусі.

Не розумію, чому мої колеги опозиціонери виступають проти референдуму, а не проти Закону «Про референдум». Референдум – це добре і корисно, референдуми треба проводити регулярно, а от Закон «Про референдуми» повинен бути іншим. Адже в цьому, нагадаю, всі рахувальники бюлетенів - знизу до гори - визначаються владою. А результати референдуму, вважаються обов’язковим без імплементації в Парламенті.

Я припустімо, переконаний, що вразі винесення на референдум питання про підвищення всім зарплат у 5 разів увесь український народ проголосує за це рішення. Відповідно, воно автоматично повинно буде набути чинності і після цього економіка України перестане існувати. Саме тому і вирішено в усьому світі, що референдуми носять політичний, дорадчий характер, а остаточне рішення приймає Парламент чи місцеві органи влади, якщо питання стосується певної місцевості.

Ну і як я говорив, гасло Сталіна про те, що важливо не те, як голосують, а як рахують, не може бути актуальним в незалежній і демократичній Україні. Лічильні комісії, повинні складатися з представників реальних діючих парламентських політичних партій, а не підконтрольних владі службовців або представників партій-маріонеток, тільки тоді ми можемо бути впевнені в тому, що в Україні можна не лише чесно проголосувати, а й чесно порахувати голоси.