Кого зібрався катувати Симоненко?

Я принципово проти смертної кари та припускаю, що можна по-різному ставитися до цього законопроекту.

Події, які «засвідчили» початок 2013 року, а саме зростання абсолютної недовіри до діючої влади, нові-старі ротації на рівні державних керівних посад, прогресування беззаконня, недолугість державного бюджету, абсолютне нехтування демократії з боку представників влади та врешті всепоглинаюча депресія українців на тлі зимових катаклізмів, безробіття, хвороб та жебрацтва, спонукали комуністів до винесення чергового абсурдного законопроекту в Парламенті.

Лідери Комуністичної партії Симоненко, Колєтнік та Алєксєєв в чергове винесли на голосування Верховної ради свою застарілу заготовку – законопроект № 2128 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо введення смертної кари як виду покарання)", який, в першу чергу передбачає поправки до Кримінального кодексу України та реанімує найсуворішу систему покарання за особливо суворі злочини через публічний розстріл.  Заготовка вже неодноразово виставлялась на голосування та була підтримана переважно представниками Комуністичної партії. Так, в 2011 році за законопроект проголосувати лише 32 депутати, серед яких 27 саме комуністів. Але, комуністи, яких не лякають перешкоди, а катастрофічна ситуація, що склалась в українському суспільстві для них лише привід для рішучих, на межі фолу дій, не заспокоюються.

Виникає питання, до чого насправді прагнуть комуністи, намагаючись порушити норми Європейської конвенції щодо захисту прав людини, прийняті Україною перед ПАСЕ? Інтегруватись з Росією, де смертне покарання  хоча й відбувалось востаннє 16 років тому, але передбачене й Конституцією й Кримінальним кодексом. Чи шукають сприятливих умов для відчинення «скриньки Пандори» та в умовах повного беззаконня, корупції на всіх ланках влади та продажності судів, надати владі можливість страти безневинних громадян України та харизматичних супротивників діючого режиму?

Я принципово проти смертної кари та припускаю, що можна по-різному ставитися до цього законопроекту. Але, чи Симоненко з його законослухняним оточенням не боїться  без купюр предстати перед нинішнім «справедливим і незалежним» судом та відповісти перед законом, потрапивши під найсуворішу його статтю?

Адже в нашій країні гарантії має лише той, хто прислуговується владі і то до моменту поки він ще їй потрібен.