Чим закінчиться справа проти Кучми?

Дивіться «Вечір з Миколою Княжицьким» сьогодні о 21:00 на «ТВі»

Порушення справи проти Леоніда Кучми знову повертає нас до подій десятилітньої давнини. Все, що відбувалося тоді, мною особисто сприймається сьогодні уже зовсім інакше. Кожен з нас, як і суспільство загалом, змінилися за ці десять років. Але дехто залишився таким, як і був тоді – з тими ж принципами, цінностями, уявленнями про світ. Я пережив «кучмагейт» особисто. Пережив по-різному. Люди і події спливають сьогодні в пам”яті. Зранку знайшов книжку журналіста Ярослава Кошіва «Обезголовлений. Убивство журналіста». Це одне з небагатьох більш-менш об”єктивних розслідувань того періоду. Разом з тим – це хроніка того періоду.

Пам”ятаю, коли вперше в «Уніані» на Крещатику, 4 побачив Гію і Мирославу, які не були ще чоловіком і дружиною. Гія просив камеру для поїздки на грузинську війну, а потім обладнання, щоб монтувати свій фронтовий фільм. Його першим місцем роботи в Києві була наша компанія – «ММЦ «Інтерн”юз». Мирослава теж працювала з нами. Ми мирились і сварились, переживаючи разом ті часи. Потім був розгром «СТБ», зникнення Георгія, моя робота на  «ICTV», після якої і досі багато людей засуджує мене, звинувачуючи в тому, що я «обіляв Кучму».

Завдяки опублікованим плівкам я теж трошечки «вляпався» в історію. Тодішній голова Нацради Борис Іванович Холод розказував президенту Кучмі як переконував мене, що ми не мали права вести мовлення на «СТБ». «Кому ты деньги давал?» - цитує своє запитання до мене Холод. «И все на дурного», - відповідає йому Кучма.

У розмові з Азаровим Кучма уже безпосередньо давав команду знищити «СТБ». Ця розмова друкувалася на «Українській правді» і була процитована у книзі Кошіва:

Кучма: Теперь, там надо ж с СТБ (решить?)

Азаров: Как?

Кучма: Ну, как: забрать, отключить, они ж незаконно… хотя они в конце, так сказать.

Азаров: Да. Сломались.

Кучма: Сломались. Все это. То, что они, блядь, столько гадости… Сивкович... вот Сивковича уничтожить надо однозначно.

Азаров: А я вам рассказывал про… по СТБ он же попросился…

Кучма: Сивкович же ходил к Пайферу (американский посол), жаловался. Потом они писали письмо в Гос… (Госдепартамент США), что мы тут преследуем прессу.

(Источник: Интернет-газета «Украинская правда», pravda.com.ua, 13 апреля 2001 года.)

Сівкович тоді був одним із власників каналу і ми справді зустрічалися з американським послом. Після цієї зустрічі тодішній держсекретар США Мадлен Олбрайт виступила прямо на захист «СТБ». Не допомогло.

Ярослав Кошів у своїй книзі стверджує: «Інцидент з «СТБ» є доказом того, що записи Мельниченка справжні. Те, про що мовилося в президентському кабінеті, відзеркалювало події поза його межами».

І все ж виникає багато запитань. Микола Мельниченко – зрадник чи патріот? Плівки – справжні чи змонтовані? Який мотив насправді керував Кучмою, якщо він винен у загибелі Георгія? Він хотів цієї загибелі чи стався «ексцес виконавця»?

Які б не були відповіді на ці запитання, на плівках зафіксовано інформацію про безліч злочинів. Що робити з цим зараз? Хто їх розслідуватиме?

З моральної точки зору для оздоровлення суспільства потрібно було б чесно відповісти на всі поставлені запитання і притягти до відповідальності винних. Не лише Кучму, а й всіх, чиї злочини зафіксовані на плівках. Потрібно було б дорозслідувати або хоча б привести у відповідність до законодавства інші злочини або суперечливі політичні кроки. Чи була фальсифікація у 2004 році, а якщо була – то чому не покарані її виконавці? Чи можна було проводити «3 тур» виборів, якщо немає нічого подібного у законодавстві? І нарешті – недорозслідуване отруєння Віктора Ющенка теж залишає багато запитань. Чи буде хтось давати відповідь на ці запитання?

Щоб дати ці відповіді, судова система повинна бути незалежною. Вона такою не є. Якщо притягати до відповідальності Кучму, то потрібно розбиратися у всіх злочинах того часу. В тому числі і в тому, наприклад, хто давав тоді вказівку вбивати нашого начальника служби безпеки  «СТБ» Олександра Дейнеко і підпалювати моє помешкання. Я не вірю, що хтось буде розбиратися у подібних історіях.

Уявіть собі, що проти Леоніда Кучми почнуть серйозне розслідування. Невже йому нічого буде розказати про тодішнього губернатора Віктора Януковича або свого помічника Сергія Льовочкіна? Тай про багатьох інших сьогоднішніх можновладців він знає достатньо, щоб принаймні порушити проти них кримінальні справи.

Для чого тоді Кучму викликають в прокуратуру? Від почуття справедливості? Не вірю. Тому що люди, які керують Україною зараз, самі чинять несправедливості щодня. Навіть історія з незаконним позбавленням «ТВі» частот для мене виглядає дешевим фарсом і нагадує про бороьбу за «СТБ». Відповідь про неможливість порушити кримінальну справу щодо стеження за мною від сьогоднішньої прокуратури аналогічна до смішного відповідям, які прокуратура колись писала на запити Гонгадзе.

Єдиною причиною «геніальних» режисерів допиту Кучми може бути тиск на імперію Віктора Пінчука. Коли ділити в країні уже майже нічого, його майно та медіа-ресурси можуть бути привабливим трофеєм для сьогоднішніх недалекоглядних можновладців. Вони сильні. Їм на все плювати. Вони сьогодні можуть показово натиснути, щоб завтра полюбовно домовитись про відбір частини майна і каналів. Вони так думають. А насправди вони відкривають «ящик Пандори», випускають Джина, який завдяки їхній жадності зможе позитивно змінити історію нашої країни.

Про це і не тільки ми говоритимемо сьогодні о 21:00 на «ТВі» з Миколою Томенком, В”ячеславом Брюховецьким, Олександром Морозом та письменницею Марією Матіос.