Приватні підприємці та пенсійні внески в Україні

чому щонайменше 250 тисяч підприємців вирішили припинити свою діяльність

Чому щонайменше 250 тисяч підприємців вирішили припинити свою діяльність?

Зробили вони це поки що не через сумнозвісну статтю Податкового кодексу, яка ліквідувала для приватних підприємців можливість надання послуг чи товарів юридичним особам. До неї підприємці частково підготувалися, знайшовши схеми обходу, створивши… Втім, це тема окремої розмови – підприємці і стаття 139 Податкового кодексу.

Ті 250 тисяч підприємців, що написали заяви, належать до найбіднішої категорії – це ті, хто торгують на ринках, надають побутові послуги населенню тощо, які сьогодні просто не тягнуть сплату єдиного соціального внеску. Йдеться не про великі ринки – на них сконцентровано не більше ніж 10-15% торгівців. Інші працюють на маленьких ринках, у маленьких містечках, платять за місце небагато, і для них 400 гривень єдиного соціального внеску, фактично, триразове збільшення навантаження.

Минулого року підприємці ще мали надію на скасування цієї норми через суди, але вже є інформація, принаймні з Черкас, що підприємці такі суди програли. Тобто визнано, що вони державі заборгували. А, як відомо, останні зміни до закону про виконавче впровадження дозволяють накладати стягнення на такі виплати, як пенсія. Як наслідок – підприємці, котрі водночас є пенсіонерами, змушені віддати більшу частину пенсії на відшкодування державі міфічного боргу. Міфічного, бо загальнообов’язкове державне пенсійне страхування  не несе жодного сенсу страхування.

Тож чи варто нам втрачати дрібний бізнес, чи варто його тінізувати, чи краще, варто подумати про те, що робити.
Моя пропозиція: підприємці – фізичні особи не повинні бути зобов’язані, як сьогодні, сплачувати єдиний соціальний внесок взагалі.

Поясню свою думку.

Для кого створено обов’язкове соціальне страхування? Для найманих працівників. Держава контролює роботодавця, щоб він не обманював їх, забезпечував відповідними умовами праці і відповідним страхуванням чи то на нещасний випадок, чи то на безробіття, чи то на пенсію.

Чим відрізняється наймана праця від підприємницької?

По-перше, найманому працівникові роботодавець зобов’язаний створити відповідні умови праці. Підприємець САМ створює собі робоче місце, таке, як вважає за потрібне.

По-друге, найманому працівникові законом гарантовано нормований робочий день та обов’язкову оплачувану відпустку. Підприємець САМ визначає свій робочий графік. Часто його робочий день триває довше, ніж  вісім годин, і часто підприємець узагалі не має ніякої відпустки.

По-третє, про мінімальний дохід найманого працівника дбає держава. Вона зобов’язує роботодавця виплачувати йому не менше за встановлену мінімальну заробітну плату. Про мінімальний дохід підприємця ніхто не дбає – він веде діяльність на свій страх і ризик. Він може, наприклад, три місяці зазнавати збитків, потім щось заробити. А може і не заробити, а може взагалі розоритися, втративши усе, що вклав у бізнес.

Нарешті, четверте – підприємницька діяльність за своїм визначенням значно ближча до діяльності інвестора, який інвестує капітал і потім отримує на нього дивіденди. Нагадаю, що і в українському, і в законодавстві європейських країн дивіденди, які отримує фізична особа від вкладеного капіталу, не оподатковуються внесками на соціальне страхування, бо не мають до нього жодного відношення. Тож чи справедливо вимагати сплати соціальних внесків на загальнообов’язкове страхування від підприємця, якщо ми не вимагаємо їх від людини, яка отримує дивіденди від власного капіталу та сплачує лише податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5%?
Як бачимо, підприємницька діяльність докорінно відрізняється від трудової діяльності найманого працівника і не потребує, понад те, має протипоказання щодо намагань із боку держави зобов’язати підприємця брати участь у солідарній системі пенсійного страхування та інших загальнообов’язкових системах соціального страхування, передбачених для найманих працівників.

Які аргументи закидають сьогодні підприємцям?

Найголовніше – що вони потім отримуватимуть державну пенсію. Звертаю увагу, що за нинішнім законодавством пенсія нараховується виключно за ті періоди, за які сплачено пенсійні внески. Отже, якщо підприємець не хоче брати участі в солідарній системі, то відповідно при розрахунку його стажу цей період просто не буде врахований. Це справедливо. Втім, давайте подивимось на нинішню пенсійну солідарну систему – чи вона справедлива? Для одних ця система пов’язана з внесками, але для інших ні – тому що для державних службовців і певних категорій «особливих» громадян пенсія визначається за іншими законами, є більшою порівняно з іншими громадянами, причому зовсім не через те, що були сплачені більші внески.

Тепер давайте подивимось, що відбувається з призначенням пенсії підприємцям. Практика показує, якщо б підприємці взагалі працювали в тіньовому режимі і жодних податків не платили, вони б отримали більшу пенсію, ніж отримують сьогодні. Наявність маленьких внесків і зарахування трудового стажу зменшують пенсію. Це також свідчення несправедливості існуючої солідарної системи. Підприємці демотивовані, бо пенсійна система не працює для них як страхова. Власне, вона є псевдостраховою, бо накопичується інформація, але не гроші.

Якою може бути альтернатива? Якби такі підприємці сплачували навіть менше за  400 гривень на накопичувальні рахунки в недержавних пенсійних фондах, страхових компаніях, або клали їх у банк на депозит, вони мали б більшу додаткову (недержавну) пенсію або додатковий капітал на момент виходу на пенсію. Безумовно, це ризиково. І криза 2008 року довела, що ризик приватного накопичування присутній. Однак він присутній і в державній солідарній системі. Через інфляційні процеси, девальвацію національної валюти пенсії неодноразово зводились нанівець. Тож казати, що ризики приватного накопичення пенсії набагато вищі за ризики державної солідарної системи, не можна. До того ж, систему приватного накопичення ми пропонуємо не випадковим людям, а підприємцям, які вже взяли свою долю в свої руки. Такі люди значно більше готові управляти власними накопиченнями, ніж наймані працівники, які і знати не знають, що, куди і навіщо за них сплачує роботодавець.
Наведених аргументів, думаю, достатньо для того, щоб зрозуміти: підприємці – фізичні особи не повинні в обов’язковому порядку брати участь у солідарній пенсійній системі і взагалі сплачувати в обов’язковому порядку єдиний соціальний внесок. Якщо з якихось причин, наприклад, передпенсійний вік, вони хочуть це робити, це їхнє право, але не обов’язок.

Також хочу пояснити свою думку про те, чому не можна йти шляхом, який запропонований ще 2009 року попереднім урядом, коли спочатку всіх абсолютно незаконно (що підтвердив суд) зобов’язали сплачувати внесок до пенсійного фонду, а потім звільнили від цього інвалідів і пенсіонерів. Таке рішення руйнує підприємницьке середовище як конкурентне. Оскільки соціальні внески є для підприємців суттєвими видатками їхнього бізнесу, таке рішення ставить їх у нерівне становище. Інваліди і пенсіонери будуть поза конкуренцією. А що робити так само малозабезпеченому студентові? Це соціальний популізм. Це також означає визнати, що підприємницька діяльність є тим самим, що й наймана трудова діяльність і потребує соціальних пільг.

Тож не треба підміняти поняття, слід чітко сконцентруватися на аргументі – підприємницька діяльність не є найманою працею і не потребує тих самих інструментів, яких потребують відносини з найманими працівниками.

На сьогодні у Верховній Раді знаходиться законопроект №7364  «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (щодо осіб, які обрали спрощену систему оподаткування). Для того, щоб він мав шанс бути прийнятий – необхідна підтримка підприємницького середовища.

Аргументи наведено – мій заклик до всіх, хто поділяє їх – об’єднуймося навколо цього законопроекту. Я буду вдячна за ваші додаткові аргументи і розрахунки, чого сьогодні вартує вам соціальне навантаження. Ваші листи в підтримку законопроекту посилять шанс, що його буде прийнято і підприємці позбудуться тягаря сплати єдиного соціального внеску.