По-перше, прийнятий закон не передбачає перехідного терміну. Та не це головне, адже в ході прийняття закону зміст деяких поправок депутатів, зокрема моєї, дивним чином змінився на протилежний.
Означене стосується внесення технічних, по суті, змін до статті 177.8 Податкового кодексу України. Річ у тім, що раніше при співробітництві з юридичною особою, тобто підприємством, фізична особа-підприємець мав надавати копію свідоцтва про державну реєстрацію, таким чином показуючи бухгалтеру підприємства, що за нього не слід утримувати податок на доходи, оскільки він сам несе всі податкові зобов’язання. За відсутності такої копії вважалося, що це відносини з простим громадянином, і відповідно тягнуло за собою сплату податку на доходи фізичних осіб.
Скасовуючи свідоцтво про державну реєстрацію, ми мусили відобразити це в Податковому кодексі, тому мною було запропоновано замінити у відповідній статті слова «копія свідоцтва» на слова «виписки або копії». Але при розгляді законопроекту до другого читання за наполяганням представників колишнього Держкомпідприємництва (яке хоча і ліквідоване, але все ще існує і фінансується державою) слово «копія» було втрачене, натомість додано слово «витяг». І тепер кожен підприємець, який співпрацює з юридичною особою і хоче отримати сплату за контрактом, має надавати не ксерокопію виписки з реєстру, яка є безстроковою та може бути ксерокопійована необмежено, а виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. А це, відповідно, 17 або 51 гривня (плюс 3,40 гривні за кожну додаткову сторінку). Якщо брати витяг, то це на кожного контрагента може вилитись до 60 гривень. Десять контрагентів – це вже 600 гривень, які підприємці змушені викинути на папірці.
З одного боку, це можна було б назвати технічною помилкою, та з іншого постає питання, чи не є це наслідком певних намірів, реалізованих задля великих грошей. Адже не складно підрахувати, що, якщо 350 тисяч підприємців, які за даними податкової регулярно працюють з юридичними особами, сплатять по 120 гривень за отримання витягів (враховуємо лише два договори з підприємствами на місяць), то щомісячна сума сягатиме 42 мільйонів гривень.
Ось вам ціна відомчого лобіювання, яке провело Держкомпідприємнитва. І ось вам спосіб, в який дерегуляція перетворилася на додаткове фінансове навантаження для підприємців.
Цікаво, що від того втрачають і підприємці, і держава, адже ці витрати відносяться на собівартість підприємницької діяльності, отже зменшують розмір оподаткований доходу. До того ж, держава втрачає двічі, оскільки гроші за виписки та витяги надходять геть не до державного бюджету, а на рахунки державного підприємства, з якого вони потім… вмотивовано зникають. Таким чином, ані бюджету, ані підприємцю користі від того додаткового навантаження нема.
Кому б не було з того користі, але ситуацію потрібно терміново виправляти, тому що ця "технічна", на перший погляд, помилка насправді дорого коштуватиме країні. Задля цього мною зареєстровано законопроект «Про внесення змін до статті 177 Податкового кодексу України» (за №8495). Для того, щоб цей законопроект швидше просувався, необхідна підтримка підприємців – я прошу Вас звертатися з листами підтримки на ім’я голови Верховної Ради, голів фракцій, прем’єр-міністра і президента.
Крім того, у Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відкриття доступу до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (за №8373) (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=40135), в якому йдеться про необхідність відкритості інформації Єдиного державного реєстру. Хоча, якби КМУ сьогодні мав волю до справжніх реформ, то вже і зараз відповідно до чинного закону можливо постановою Кабміну зробити вільний доступ до базоаої інформації з державного реєстру. Якщо ми забезпечимо відкритість і доступність базової реєстрової інформації, яка містиласяся у свідоцтві про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, підприємці зможуть нарешті забути про папірцеві анахронізми.