Якщо Тимошенко винна, тоді Путін теж

Газову угоду 2009 року підписали дві особи - Тимошенко і Путін. Тому в інтересах правосуддя та верховенства закону Генеральний прокурор Пшонка повинен негайно зажадати від Росії висунути кримінальні звинувачення проти Путіна, а від Інтерполу - внести його

Відкриття нової кримінальної справи проти Юлії Тимошенко за фактом підписання газової угоди 2009 року з Росією стало поки що останнім етапом операції під назвою Стоп Тимошенко!, розпочатої напередодні парламентських і президентських виборів 2012 і 2015 років, відповідно. Експерт по Україні вашингтонського аналітичного центру прокоментував це рішення таким чином: "Як на мене, це перетворює невдалий процес прийняття економічного рішення, який слід обговорити на політичному рівні, в політично вмотивоване кримінальне переслідування".

Нові звинувачення наочно свідчать, що нинішня українська влада не змогла знайти жодних серйозних доказів зловживання владою Тимошенко на своїй посаді Прем’єр-міністра протягом 2007-2010 років – попри витрачені на американський аудит десятки мільйонів доларів українських платників податків.

І в Україні, і в Європі та США їх будуть сприймати як відчайдушну спробу накинути Тимошенко кримінальну судимість, яка б не дозволила їй брати участь у парламентських і президентських виборах.

Друга причина висунутих звинувачень значно банальніша, однак так само важлива. Це – помста газового лобі, яке контролює оточення Януковича. Того ж тижня, як було відкрито цю кримінальну справу, державна компанія Нафтогаз України повернула газ, конфіскований урядом Тимошенко, газотрейдеру-олігарху Дмитрові Фірташу, а Генеральна прокуратура висунула кримінальні звинувачення проти колишнього голови Нафтогазу»Олега Дубини.

Тимошенко звинувачують у тому, що вона нібито завдала державі шкоди в розмірі 1,5 мільярда гривень. Генеральний прокурор Віктор Пшонка, зокрема, заявив, що газовий контракт 2009 року загрожував українській економіці. На прес-конференції у Вінниці він сказав: "Порушено кримінальну справу щодо екс-прем'єра Тимошенко за перевищення влади. Вона одноосібно прийняла рішення, економічно загрозливе, не на користь держави", – і додав: "Мова йде про економічну безпеку держави".

Газовий контракт 2009 року був одним із багатьох, підписаних Україною з Росією з часу здобуття незалежності в 1991 році. Аби позбутися критики міжнародної спільноти за "вибіркове правосуддя", у випадку нової справи проти Тимошенко українська влада має перевірити всі газові контракти з Росією – або не чіпати жодного з них. Так само, як необхідно або провести аудит діяльності всіх чотирнадцятьох урядів з 1991 року, а не лише уряду Тимошенко, або не проводити такий аудит узагалі.

Наприклад, газовий контракт 2006 року, підписаний тодішнім Прем’єр-міністром та лідером Нашої України Юрієм Єхануровим, сильно критикували і в Україні, і за її межами як невигідний для України. Примітно, що тоді вся міжнародна спільнота підтримувала Україну в її газовому конфлікті з Росією. І Блок Юлії Тимошенко, і Партія регіонів, очолювана тоді Януковичем, голосували проти ратифікації цієї газової угоди та за відставку уряду Єханурова.

Чому тоді Генеральна прокуратура Януковича не відкриває кримінальну справу проти колишнього глави уряду Єханурова за нанесення масштабних збитків українській економіці та енергетичній безпеці?

У чому газовий контракт 2009 року був більш загрозливий для української національної безпеки, ніж шість контрактів, укладені за участі газових посередників Eural TransGas (ETG) та РосУкрЕнегро (РУЕ) протягом 2003-2004 та 2005-2008 років, відповідно? Кожна з цих угод давала окремим представникам української верхівки, в тому числі членам нинішньої команди Януковича, мільярдні незаконно отримані прибутки.

Ці шість газових контрактів підписували, з одного боку, державна російська компанія Газпром і, з іншого боку, окремі українці, які володіли ETG і РУЕ – не Нафтогаз. Якби ці мільярдні доходи отримував Нафтогаз, а не корумповані чиновники та олігархи, він би не був постійним банкротом, що потребує державних субсидій, які щороку збільшують бюджетний дефіцит України на 2% і змушують її брати європейські кредити.

Залежність України від знижок на російський газ і пов’язаної з цим масштабної корупції в російсько-українському енергетичному секторі до 2008 року була джерелом справжньої загрози українській національній безпеці. Вочевидь, російські спецслужби мають багато компромату на українських посадовців, що були задіяні в газових корупційних схемах, який вони цілком можуть використати для шантажу. Водночас, тісні корупційні відносини в цій сфері стояли на заваді досягненню мети колишнього Президента Віктора Ющенка щодо вступу в НАТО, адже Росія завжди могла заблокувати цей процес.

Схвальна оцінка висунутих звинувачень по підписаному в 2009 році газовому контракту з боку Ющенка свідчить на користь того, що під час виборів 2010 року він домовився з Януковичем: імунітет для себе в обмін на протидію виборчій кампанії Тимошенко.

На думку Ющенка, угода 2009 року така ж погана, як і угода 2010 року щодо подовження терміну перебування Чорноморського флоту Російської Федерації (ЧФ РФ) на території України, оскільки обидві є нібито «антиукраїнськими». Без сумніву, угода про ЧФ РФ, яку було проштамповано в парламенті з порушенням регламентних, законодавчих і конституційних норм, є невигідною для України, адже вона фактично віддає Севастополь Росії.

Водночас, заяви Ющенка підтверджують інформацію, опубліковану Wikileaks, згідно з якою Фірташ хвалив Ющенка перед послом США Вільямом Тейлором у грудні 2008 року, якраз напередодні підписання газової угоди.

Угода 2009 року усунула газового посередника «РосУкрЕнерго» і таким чином сприяла зміцненню національної безпеки України, знищивши головне джерело корупції в українській політичній системі, що надходило з енергетичної сфери. Цей контракт також започаткував перехід до середньоєвропейських «ринкових» цін на газ. Звісно, ця угода була далекою від ідеалу, однак кращою, ніж усі попередні.

І усунення газових посередників, і перехід до ринкових цін на газ є вигідним для національної безпеки України, адже дозволяє їй проводити більш самостійну зовнішню політику.

Нові звинувачення проти Тимошенко демонструють, що команда Януковича продовжує рити собі яму і відкривати скриньку Пандори. Вони є справжнім актом відчаю, оскільки сприятимуть посиленню критики щодо вибірковості українського правосуддя і погіршать відносини з Росією, у налагодженні яких Президент Янукович вбачає чи не найбільшу свою заслугу.

Газову угоду 2009 року підписали дві особи – Тимошенко і Путін. Тому в інтересах правосуддя та верховенства закону Генеральний прокурор Пшонка повинен негайно зажадати від Росії висунути кримінальні звинувачення проти Путіна, а від Інтерполу – внести його у список розшукуваних осіб.

Лише в такому разі США та Європа більше не зможуть робити заяви про вибірковість української системи правосуддя, які так дратують команду Януковича і стоять на заваді підписання угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС.