Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги.
І те, що мрією було роками,
Все обернеться в дійсність і можливість.
Нам буде сонцем кожний кущ і камінь
У ці хвилини гострі і щасливі!
35
років життя... 38 віршів, 1 оповідання, 16 публіцистичних творів та
рецензій, 65 листів... Це все що лишилось від Олени Теліги з дня
народження якої сьогодні виповнюється 105 років. Вона пережила революцію
в Києві, еміграцію до спокійної Чехословаччини, жила в Польщі, але все
життя присвятила Україні. У 1941 році Теліга повернулась до Києва, щоб
боротись за незалежність України. За це через рік її і розстріляли
німці.
Її життя - це приклад того, як можна не знаючи
української мови, вивчити її, полюбити і зробити частиною себе. Це
приклад невтомного горіння, а не жевріння. Горіння за Україну, за її
ідеали та незалежність.
Мені дуже хочеться вірити, що цей приклад
життя Олени Теліги, та приклади багатьох патріотів, борців за Україну,
не пропадуть дарма. І ми використаємо наш шанс. Шанс зрозуміти себе,
свою країну. Шанс вберегти її, розвинути та возвеличити.
І дещо із Теліги (звідси)::
Партачі життя.... Це ж вони є ті, «що все дивились, та мовчали, та мовчки чухали чуби», в той час коли не раз одним словом, одним посуненням могли б підтримати якусь велику правду або, навпаки, знищити якесь велике зло, дати сатисфакцію людині, що має рацію, а передусім, одним словом, так чи ні, залежно від своїх переконань,-врятувати свою людську гідність.
Партачі життя, це є ті люди, що не мають звичайної, не геройської, а буденної цивільної відваги, без опертя якої найвищий героїзм зависав у повітрі…