Вогнепоклонники в Бабиному Яру

Дивною виглядає ситуація,

коли влада до 70-річчя початку Великої вітчизняної війни, до 65-річча Перемоги не знайшла грошей на поновлення роботи вже існуючого Вічного вогню біля Батьківщина-матері, але несподівано вирішила показово вшанувати саме Вічним вогнем 70-річчя трагедії Бабиного Яру. 

До дня вшанування пам′яті розстріляних у Бабиному Яру - 29 вересня 2011 року - влада запланувала встановити біля Монументу жертвам Бабиного Яру третій в Києві Вічний вогонь. Відповідний пункт прописаний у плані заходів до 70-х роковин трагедії у Бабиному Яру.

Я з повагою ставлюсь до всіх жертв тієї війни, війни, на якій загинув мій дід. Та є своя логіка в тому, що сьогодні вся наша повага до загиблих сконцентрована на одному «вічному вогні» – на схилах Дніпра в парку Слави. Інший вогонь на території Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» зовсім не «вічний», бо задля економії працює лише вряди-годи. Навіщо знадобився ще один, третій, вічний вогонь зрозуміти не можу. Невже для того, щоб розділити загиблих? Чи, може, йдеться про чергову показуху і бажання влади в авральному порядку поставити «галочку», вдаючи турботу про загиблих?

Зауважье, що до дня вшанування жертв залишилось близько 40 робочих днів, але на сьогодні роботи щодо згаданого проекту перебувають на нульовому рівні: є рішення і доручення, але досі не проведено тендер, немає ані проекту конструкції вічного вогню, ні розробки технічних умов, не ведуться роботи із прокладання труб, хоча для облаштування Вічного вогню, на думку «Київгазу», треба не менше 85 робочих днів. 

Безумовно йдеться про показуху, адже якби влада справді пам’ятала про жертв Бабиного Яру, то в бюджеті країни знайшлися б гроші на проведення досліджень і поновлення імен усіх загиблих в цьому трагічному місці, імена усіх 150 000 жертв було б закарбовано навічно. А замість цього відгомін совкового пафосу – вічний вогонь, якого, як способу вшанування, немає ані в українській, ані в російській, ані в єврейській національних традиціях, хіхто з них не є вогнепоклонником. А саме євреї, росіяни і українці - звичайні кияни - були головними жертвами Бабиного Яру. От і виходить, що жертви представляли різні нації і культури, а вшанування пам’яті буде комуністичним, або  ж язичницьким (вогнепоклонним).

І зовсім інший аспект: чи не станеться так, що й цей «вічний вогонь» згасне вже наступного дня після відкриття, адже фінансові питання ані з цим вогнем, ані з вогнем біля музею ВВВ так і не вирішені? І питання не в 500 тис грн, що коштуватимуть роботи по встановленню вогню, а в тому, що свята минають і гроші у влади зникають. Приклад тому інші пам’ятники і меморіали загиблим за різних трагічних обставин і підчас різних війн, що знаходяться в жахливому стані і хронічно недофінансовані.

P.S.Щороку 29 вересня у Бабин Яр приходять, щоб вшанувати пам′ять розстріляних киян та полонених. Бабин Яр як місце масових страт проіснував рівно два роки - з 29 вересня 1941 по 29 вересня 43-го. Число його жертв сягає 150 тисяч осіб.