Сьогодні ми прощаємось з Володимиром Полохало…
Як це важко і безглуздо звучить: «прощаємось». Володя
був справжньою людиною, мужньою та сильною, людиною, на яку можна було завжди
покластись… Людиною, від якої ставало світліше. Людиною, яка не зраджувала
своїм принципам, безсрібником. Він був Людиною… Він був… Ні, він не просто «був»! Він назавжди залишиться у наших серцях, у наших
душах, у нашій пам‘яті! Для таких людей завжди відкриті врата Царства небесного…
Вічна пам‘ять
моєму другу Володимиру Полохало.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.