Хто стане мером Києва?

Чорновіл міг легко виграти у Кучми, але в арсеналі влади є такі засоби, які безнадійно руйнують сподівання опозиції, якщо вони пов’язані з однією людиною: вбивство, ув’язнення, тощо.

Розподіл обов’язків мера Києва і голови КМДА призвів до того, що одна особа, яку призначає Президент  (голова КМДА), виконує функцію господарника. Друга, вибрана киянами (мер), так чи інакше, виконуватиме більш гуманітарну місію: керуватиме «Київським парламентом», розроблятиме концепцію розвитку міста, виконуватиме представницькі функції в стосунках з українською владою та міжнародною спільнотою. Таким чином, мер має бути не господарником, а політиком, відомою і популярною особою, яка однаково добре почувається і в костюмі, і у вишиванці.

Зрозуміло, що за такої ситуації в О. Попова немає жодних шансів виграти вибори на посаду Київського міського голови не лише тому, що він представляє в Києві політичну меншість, а ще й тому, що він не є політиком і самостійним політичним гравцем.

Хто може стати київським міським головою? Той, чию кандидатуру підтримають 4 найвпливовіші опозиційні сили в Києві: БЮТ- Батьківщина, УДАР, Фронт змін і Свобода. Будь-який політик, який консолідує зусилля цих 4 політичних сил, чи хоча б трьох з них - переможе. Але політик цей повинен мати не екстреміські підходи, бути відомим в країні і не мати значного антирейтингу.

Сьогодні в кожній з представлених політичних сил є такі люди. Безумовно, найпростіше було б об’єднати свої зусилля навколо Віталія Кличка. І те, що він не надзвичайно гарний господарник немає жодного значення, адже функції господарника виконуватиме голова КМДА. Але, є інша проблема: велика небезпека того, що для його політичної сили і для нього особисто, виявиться важливішим здолати 5% бар’єр і сформувати під керівництвом самого Віталія фракцію в Верховній Раді. Якщо таке станеться, і Віталій Кличко чомусь не стане балотуватися на посаду Київського міського голови, у опозиційних сил повинні бути напоготові інші претенденти на перемогу в протистоянні з партією влади, з партією непопулярного в Києві В. Януковича та його синьо-білих диктаторських ідей. 

Є свої кандидати і в ВО «Батьківщина»: приміром, популярний серед киян, відомий своєю послідовною боротьбою з Л. Черновецьким та його молодою командою вчений політолог, неодноразовий віце-спікер Верховної Ради - Микола Томенко. У "Фронті змін", певно, таку роль міг би взяти на себе екс-спікер ВР, один з лідерів опозиції, прекрасний економіст - Арсеній Яценюк. І  у "Свободі" є людина, яка цілком могла б виграти вибори міського голови в Києві – це депутат, відомий  і улюблений мною актор, народний артист України – Богдан Бенюк, приміром. Повторюю, кожен із цих і деяких інших представників опозиційних сил, легко може переграти явного чи закамуфльованого представника влади за умови одностайної підтримки цього кандидати всіма 4 головними опозиційними силами Києва.

Безумовно, кандидатом від опозиції може бути Віталій Кличко, який категорично спростовує свою неучасть у виборах мера. Але давайте не забувати, що існують обставини, які від нього не залежать. В. Чорновіл теж міг легко виграти у Л. Кучми, але в арсеналі влади є такі засоби, які безнадійно руйнують сподівання опозиції, якщо вони пов’язані з однією людиною: вбивство, ув’язнення, тощо. Тож, необхідно, щоб на виборах В. Кличко був живий, на свободі, узгоджений усіма опозиційними силами і мав щире бажання брати участь у виборах і перемагати.

Якщо В. Кличко, як це зараз відбувається у випадку з КОДом (Комітет Опору Диктатурі), не захоче співпрацювати з іншими опозиційними силами, такими як БЮТ-Батьківщина, Фронт Змін і Свобода, то ці опозиційні сили зможуть висунути свого кандидата, за якого, безумовно, проголосує не лише більшість киян, але й частина тих, хто зараз планує проголосувати за В. Кличка. Адже відмовившись від співпраці з іншими опозиційними силами В. Кличко по суті перетвориться в колабораціоніста, персону, що співпрацює з ворогом в інтересах ворога. Тож у В. Кличко, при всьому його високому рейтингу, не має іншого виходу, ніж сідати і домовлятись з вже названими мною потужними опозиційними силами, чий загальний рейтинг у Києві сягає 50%. 

Мені як киянину хочеться, щоб керівники політичних сил, про які йдеться, консолідували зусилля і визначили, як мінімум, двох головних кандидатів на посаду голови міста від опозиції, коли один виконував би функції основного кандидата, а інший включився в боротьбу вразі неможливості першого з юридичних, фізичних чи моральних причин боротися за посаду міського голови. Це не лише б створило запас міцності опозиції, а й гарантувало б особисту безпеку головного кандидата.

Сподіваюсь, ті, від кого залежить прийняття такого рішення, знайдуть в собі сили сісти за стіл переговорів та домовитись нарешті про те, чого так давно бажають кияни.