Захист від захисту

Нагально необхідно переробити закон про захист персональних даних!

У п’ятницю, 13 січня, в парламенті був проголосований закон, яким на півроку відтерміновано запровадження відповідальності за порушення Закону України «Про захист персональних даних». Втім, те, що закон був так безхмарно проголосований у Верховній Раді, не означає, що всім зрозуміло, для чого ж було перенесено терміни.

 Метою відтермінування запровадження відповідальності є, насамперед, необхідність суттєвого перероблення базового закону про захист персональних даних, адже вводити відповідальність за незрозумілі норми – це шлях до великої корупції. Наголошу на кількох важливих моментах.

 Перше, чи потрібен Україні захист персональних даних? Безумовно, потрібен, адже кожен громадянин має право на приватність, це одне з базових прав людини. Однак від чого і від кого потрібно захищати наші персональні дані? Насамперед, від держави, чого категорично не забезпечує закон «Про захист персональних даних». Цей закон розроблений з посиланням на європейську Конвенцію про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних – документ дуже важливий щодо захисту прав людини, якому проте український закон у ключових питаннях абсолютно не відповідає. У Конвенції йдеться про незалежні (в першу чергу, від держави) органи контролю за використанням персональних даних. У нас же органом контролю є державна служба, безпосередньо підпорядкована Мін’юсту, отже і Кабміну. Тож не дотримано базовий принцип нагляду за персональними даними. В такому випадку ми охороняємо ці персональні дані від кого завгодно, окрім держави.

Понад те, зміст закону такий, що державна служба може зловживати своїми повноваженнями безмежно, оскільки ці повноваження прописані широко, а предмет контролю – нечітко і абстрактно. Найгірші підозри підтверджує інтерв’ю заступника голови Держслужби з питань захисту персональних даних (http://biz.liga.net/all/it/intervyu/2108926-gossluzhba-pisma-s-zayavleniyami-po-bazam-dannykh-prikhodyat-meshkami.htm). З інтерв’ю стає зрозумілим, що державна служба прагне охопити своєю увагою понад шість мільйонів «баз даних» (на її думку, баз даних), тобто чи не кожне підприємство і чи не кожного підприємця в Україні, підтверджуючи свої повноваження входити у будь-яке приміщення, означене як місце зберігання баз даних, для перевірки, чи не обробляються інші бази даних. Таке «ВЧК» не змогли створити ані з податкової, ані з інших органів контролю!

 Така ситуація абсолютно дисонує з духом і змістом європейської Конвенції. Тому дуже важливо зараз підприємцям поєднати свої зусилля для того, щоб відділити «зерна від плевел», тобто ті бази даних, які насправді потребують незалежного контролю (адже коли бази даних митниці з’являються на Петрівці і продаються там, або ж в інтернеті з’являються паспортні дані громадян України, то хтось за це мусить відповідати, і відповідати жорстко), від поточних даних, які обробляються з метою найпростіших комерційних дій: продажу клієнтам чогось, або даних, які стосуються працівників і чітко визначаються (і вимагаються) трудовим законодавством України.

 У будь-якому випадку, нагально необхідно переробити закон про захист персональних даних, насамперед, в тому, що стосується визначення баз даних та інструментів контролю. Надій на те, що таке визначення зможуть дати сьогодні державні інституції, нема, бо вони діють у своїх інтересах, які часто носять корупційний характер.

 Тому я закликаю експертне середовище, підприємців в особі асоціацій і об’єднань долучитись до доробки закону про захист персональних даних, щоб він не став новим Армагедоном для всіх підприємців і підприємств України. Перше засідання робочої групи з цього питання відбудеться 20-го січняю Але зважаючи на широкий резонанс цього питання долучитись до роботи можна у цьому блозі або  у відкритій групі http://www.facebook.com/groups/366164150067172/ в мережі facebook. Чекаємо на ваші ідеї та пропозиції.