Право обирати

Як не горю — я не живу

Як не горю — я не живу.
Як не люблю — я не співаю.
Але цього я ще не знаю,
 Бо завжди я —
 Як полум'я.
Я мертвих всіх палю, палю.
Живих огнем своїм я грію.
І як я вмру — не розумію:
 Життя моє —
 Одвічнеє

Погодьтесь, які гарні рядки.  До речі, хто без допомоги google  скаже чий це вірш?





Це написав у 1915 році відомий кожному українцю зі шкільної програми поет, Павло Тичина.
Сьогодні його День народження.
На жаль, в минулому столітті комуністична влада включала до шкільної програми зовсім інші його вірші, і не завжди найкращі.
Пам‘ятаєте: «Трактор в полі  дир-дир-дир, ми за мир, ми за мир»?
Дуже часто політики нав‘язують нам не найкраще, а щось середнє, сіреньке, кон‘юнктурне. Але головне, чим відрізняється цивілізовані вільні демократичні країни від інших, – це наявністю права людей самим обирати між щирим та штучним, справжнім та кон‘юнктурним.
Ми боремось саме за те, щоб Україна не поверталася в те страшне сіре та заздалегідь запрограмоване минуле, щоб незалежно від того хто при владі, кожна людина мала право обирати, право говорити, право жити. Приєднуйтесь!