Кривава піна

Лише біографи цього поета зможуть упізнати цей достатньо непоганий ліричний твір

Думаю, що навіть мастить літературознавці, не використовуючи Google,  не скажуть, чий це вірш:


Когда луна своим сияньем
Вдруг озаряет мир земной
И свет ее над дальней гранью
Играет бледной синевой,

Когда над рощею в лазури
Рокочут трели соловья
И нежный голос саламури
Звучит свободно, не таясь,

Когда, утихнув на мгновенье,
Вновь зазвенят в горах ключи
И ветра нежным дуновеньем
Разбужен темный лес в ночи,

Когда беглец, врагом гонимый,
Вновь попадет в свой скорбный край,
Когда, кромешной тьмой томимый,
Увидит солнце невзначай, –

Тогда гнетущей душу тучи
Развеют сумрачный покров,
Надежда голосом могучим
Мне сердце пробуждает вновь.

Стремится ввысь душа поэта,
И сердце бьется неспроста:
Я знаю, что надежда эта
Благословенна и чиста!


Лише біографи цього поета зможуть упізнати цей достатньо непоганий ліричний твір.
Його автор - сімнадцятирічний романтик Йосип Джугашвілі, більше відомий нам як Йосип Віссаріонович Сталін.

Дивна метаморфоза... Як із слухача духовної семінарії, поета-романтика, юнака з полум'яними поглядом,який мріє про свободу для всього людства, виріс божевільний у своїй аморальності та жорстокості диктатор?

Подібна метаморфоза може статись у житті кожної людини, коли до омріяної мети вже зовсім близько, але... Але раптом виникають "непереборні" перепони і тут як тут  з'являється лукавий, готовий запропонувати усі земні царства, багатства та владу в обмін на "невеличку дрібничку". Просто необхідно збрехати, зрадити, переступити через близьких тобі людей... Тобто, всі ці величезні, неосяжні блага можна отримати за зовсім умовну ефемерну річ:  душу, яка нічого не варта...

Пройдуть роки і гроші, влада та рабське поклоніння перетворяться лише на блювоту та криваву піну, від якої буде задихатись  у конвульсіях на підлозі  хворий, немічний  старий. Вчорашні лакеї з  найближчого оточення будуть втішатись від того, як важко він подихає.  А душа, яка нічого не вартувала, вже не повернеться ні за які земні скарби.

У диктаторів завжди один кінець -  кривава піна, безслав'я і прокляття. Але лукавий продовжує свою бісівську роботу і вогонь влади та химерних капіталів затягує до себе молодих, симпатичних та талановитих  метеликів. Нові романтики та поети, летять до вогню,  вогню влади та легкої наживи, спалюючи свої вірші та мрії разом зі своїми душами.