Питання мови не входить навіть в 15 проблемних питань, що хвилюють громадян… це у режимі спокою. А якщо цю тему активізувати? Рекомендую актуальний допис Богдана Яцуна :«Чи вилятиме хвіст собакою?»

^{_{Схоже, нинішня влада вирішила перевірити одне із ключових правил маркетингу: не лише попит формує пропозицію, але й навпаки.}}

Що робить влада

ПР витягла краплену "мовну карту" з єдиною метою – не програти на парламентських виборах. Як вони сподіваються цього досягти?

1. Мовне питання, як показують численні соцопитування, розділяє українське суспільство. "Маленька мовна війна" навколо законопроекту Колесніченка-Ківалова, з мордобоями в парламенті й на вулиці, має допомогти владі зробити цей розподіл головним.

Партії регіонів дуже вигідно, щоб українські громадяни робили свій вибір на основі ставлення до мовної політики – а не оцінки соціально-економічних результатів дворічного правління влади, які є негативними для абсолютної більшості людей.

2. Спровокований мовний конфлікт має за мету не дозволити перетік голосів розчарованих виборців регіоналів до опозиційних сил з екс-помаранчевого табору, які підтримують українську як єдину державну мову. Через кампанію захисту прав російськомовних та недопущення "насильницької українізації", виборці регіоналів мають отримати мотив знову проголосувати за ПР, тому що "хотя они сволочи, но наши".

Таким чином, ПР планує змінити порядок денний виборчої кампанії до парламенту. Висунути на перший план питання мовної та культурної ідентичності, яке регіонально розділяють українське суспільство, та усунути на задвірки питання захисту соціально-економічних та громадянських прав, які є спільними для всіх громадян від Львова до Луганська.

Фактично, це спроба повторити сценарій президентських виборів 2004 року з поділом України на різні сорти.

Іншого способу втриматися при владі – у ПР, схоже, не залишилося.

Що може зробити опозиція

Не можна діяти симетрично, оскільки це рівнозначно грати за сценарієм влади. Опозиція не має дати владі своїми ж руками розколоти українське суспільство за ставленням до мови та перетворити мовне питання на топ-тему виборчої кампанії.

Головна умова перемоги опозиційних сил – критика й просування зрозумілої та реальної альтернативи до соціально-економічної політики цієї влади, яка на сьогодні обслуговує інтереси вузької групи олігархів та чиновників коштом усіх громадян, незалежно від регіону.

Як можна вийти з нав'язаної регіоналами "мовної війни" із найменшими втратами:

1. Необхідно щоденно просувати тезу: штучним мовним конфліктом влада намагається відвернути увагу людей від своєї антинародної соціально-економічної політики. Тим більше, що доказів для цього вистарчає. Наприклад, 5 червня правляча більшість не тільки прийняла в першому читанні мовний законопроект, але й ухвалила закон про скасування пільг для окремих категорій громадян.

2. Не дозволити загнати себе в іміджеве гетто "агресивних українізаторів і русофобів", у протиставленні до "гуманних захисників загальнолюдських прав", як це вже зараз намагається подати влада. Опозиція має переконати людей в усіх регіонах, що вона поважатиме мовні права – і україномовних, і російськомовних; а те, що зараз робить влада, це штучний і надуманий конфлікт.

3. Недостатньо просто заперечувати законопроект "Ка-Кі". Необхідно розробити й представити суспільству свій законопроект про мови, який збалансує інтереси української державної мови, російської та мов інших національних меншин.

Мовне питання, тим більше питання захисту мов меншин, занадто важливе, щоб проектування його вирішення залишати на відкуп ПР.

4. Оскаржити законність голосування за мовний законопроект регіоналів, через те що не дотримано норми Конституції щодо особистого голосування народних депутатів. Проти голосування чужими картками – усі громадяни, незалежно від мови спілкування.

5. Не втягуватися в провокації з вуличним силовим протистоянням, зокрема, під час Євро-2012. Ефективність таких дій для протидії планам влади – є досить сумнівною. А от для телевізійної пропаганди владою мовного конфлікту як головної теми для країни –дуже хороший матеріал.

6. Не доцільно проводити безперервні акції протесту. Вони будуть неефективними й покажуть безпорадність опозиції. Потрібно кілька масштабних разових акцій у столиці й регіонах, під час яких критика мовних ініціатив влади буде поєднана із критикою соціально-економічної політики влади.

Головним повідомленням опозиції для суспільства може бути наступне: "Усі незаконні й антинародні рішення цієї влади й щодо пенсій, і щодо мов, і щодо тендерів… будуть скасовані після перемоги опозиційних сил на парламентських виборах. Ось наші альтернативні проекти рішень".

Звичайно, для цього треба серйозно готуватися до виборів і захисту результатів голосування.

Богдан Яцун, УП 08.06.12