Власник сторінки
історик, кандидат історичних наук
Бути культурною людиною - це не лише товаришувати з книгою або знати нові гаджети. Культурна людина, зупинившись поглядом на будинку свого міста, може сказати, бодай приблизно, скільки йому років...
Коли я розпочинала
вести свій блог, то ставила собі за мету показати, що шедеври та унікальні пам’ятки
перебувають поруч з нами. У
такий спосіб я хотіла донести, що бути культурною людиною - це не лише товаришувати з
книгою або досконало знати нові гаджети. Культурна людина, зупинившись поглядом
на будинку свого міста, може сказати, бодай приблизно, скільки йому років, без
напруги вгадати архістиль зовнішнього декору.
Вона впізнає у сучасному палаці - Інститут благородних дівиць, на фасаді
будинку чи храму – руку скульптора. Культурна людина, як на мене, безпомилково в
роках та епохах пам’ятає події своєї Вітчизни. Коли я думаю про імена ієрархів, пов’язаних із святою Софією, то я щоразу дивуюся, як тісно історики, письменники та
музиканти товаришували із єпископами. Як глибоко єпископи знали історію та
археологію. Як на мене, культурна людина завжди закохана в стародавню історію,
у легенди своєї землі. Не так давно я
писала у блозі про великого будівничого української церкви, того, хто відродив
Софію Київську до життя, про надпотужну особистість Петра Могилу.
А днями у одній монографії наштовхнулась на
дату – 380 років тому Петро Могила розпочав реставрацію нашого великого храму
та 375 років, як провів освячення Софії. Освятити храм - це як вдихнути у нього
душу. Петру Могилі свята Софія дісталася
у дуже важкому стані. Зруйнована західна частина, в поганому стані живопис. Що
там і сказати, наскільки Софія велична, настільки багатостраждальна. Татаро-монгольська навала, більшовики, роки
запустіння чи період після Берестейської унії – у собору були страшні періоди
занепаду. Але були й свої покровителі. 1633 року спустошену святу Софію взявся ремонтувати
київський митрополит Петро Могила. Він запросив туди архітектора Манчині,
розпочав великі реставраційні роботи. Пізніше влаштував при ній чоловічий
монастир і впродовж 14 років аж до своєї смерті опікувався відновленням найдавнішої
святині Києва.
1638 року святитель Петро освятив її. Я би сказала: після цієї руїни, саме
Петро Могила підготував собор до великої доби відродження, вшанування її
Мазепою. Завдяки зусиллям Петра Могили, Софія
була архітектурно цілком готова перейти у дбайливі руки гетьмана та козацької
старшини, які дали новий сплеск та створили барокові шати собору.
Тож, минаючи Софію
Київську, браму Заборовського, чи Хлібню, сподіваюся, що вдивляючись в їх
барокове вбрання, ви побачите там не лише пожертвування Мазепи, а й дбайливу
руку святителя Петра Могили.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.