Slavic Smile

Коли кожен отримає, що хоче, всититься бажаним, можливо тоді зникнуть усі спекуляції

Ця наша слов"янська посмішка здається сповненою сумною стусівською іронією. Вона надто залежна від тих обставин, в яких мусимо існувати. Звичні ямби з хореями стають схожими на хоку. В кількох рядках - про наболіле. Не вистачає слів для  вкраїнських наших опусів. Провисання між двох цивілізацій, російською та європейською, дається взнаки. Сама країна розійшлася по шову, по нашому сивобородому Дніпру, який так вдало вміє розділяти і володарювати. Дніпро оспіваний у віршах, він надто пафосний і гламурний від тих віршованих спічів. Знали б про те наші класики. "Вірогідність розпаду України дуже велика, навіть вища, ніж у середині 1990х," - каже Павло Шеремет, білоруський та російський журналіст. Це пов"язано з тим, що немає потужної об"єднавчої ідеології для всіх українців. Все ще зберігається розподіл на Схід і на Захід. Ніхто не хоче усвідомлювати, що Україна - держава, яка складається з багатьох національностей і має багато мов. Мовною темою спекулюють політики, і ті, що при  владі, і опозиція. Коли кожен отримає, що хоче, всититься бажаним, можливо тоді зникнуть усі спекуляції. Ця думка не є унікальною, але унікальною могла б  стати країна, яка існує поміж Росією та Євросоюзом, поміж власним Сходом і Заходом. В чому могла б бути її неповторність? - у свободі і гідності та у відсутності подвійної моралі. Неповторність у тому, щоб бути понад різними там дарвіністськими законами. Не виживати, а жити, і жити гідно, із "джайвом", коли відчуваєш власний ритм понад мелодикою, і не залежиш від обставин. А поки не дійшли до цього, -  Slavic Smile, відома джазова тема - буде для нас такою, як і двадцять один рік до того, сумною та іронічною. Шукаймо свій ритм, шановні.