Визначна постать Петра Сагайдачного

Постать Петра Конашевича-Сагайдачного можна назвати більш ніж суперечливою та неоднозначною, але внесок цієї людини в українську культуру та історію величезний.

За архівними даними, народився Петро Сагайдачний у 1570 р. у с. Кульчицях на Львівщині у родині шляхтича. Родина була у нього не з простих, мала змогу обирати між православною та католицькою вірою, а це дозволялося дуже вузькому колу людей. Батька Петра звали Конаном, або Конашем, звідти й Конашевич. Навчався у Острозі на Волині, де займався граматикою, риторикою, арифметикою та ін. Про те, як Сагайдачний з’явився на Січі не відомо, але про те, що стало приводом для цього ми знаємо багато.

Майстерності війни Петро навчився у Самійла Кішки. За своє вміння влучно стріляти з лука отримав прізвисько Сагайдачний. Завдяки своїй освіті та військовому таланту він зовсім скоро стає гетьманом. Із приходом Сагайдачного розпочалася ера морських походів козаків на землі сучасної Туреччини. Саме Петру належить тактика бою козацьких «чайок», які завдяки своїй швидкості та маневреності вигравали бої в Чорному морі навіть проти переважаючої за чисельністю армії турків.

       Взагалі перше двадцятиліття XVII ст. увійшло в історію України як «доба героїчних козацьких походів». З 1600 року Сагайдачний керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення. Вперше ім'я Петра Сагайдачного як ватажка запорожців  стало відоме в 1606 році, коли внаслідок морського походу січовики здобули неприступну турецьку фортецю Варну. Слава про П. Сагайдачного залунала по всій Україні, її рознесли по всіх куточках української землі визволені невільники. Відомий італійський мандрівник П'єтро дела Валле повідомляв у травні 1618 року: "Турки не мають на Чорному морі жодного місця, яке б не взяли козаки. В усякому разі вони сьогодні на Чорному морі така значна сила, що, якщо докладуть більше енергії, будуть цілком його контролювати."

Політика Сагайдачного була мудра та далекоглядна. Так, коли король Речі Посполитої звернувся до Конашевича-Сагайдачного з проханням взяти участь у поході на Москву, то гетьман погодився, при цьому висунувши перед королем вимоги по розширенню території козацтва та реєстру, домігся свободи православної церкви та автономії України. Король дав згоду.

Показати себе видатним полководцем Сагайдачному вдалося у Хотинській війні з Туреччиною. У тій битві козаки виступали союзниками Польщі, яка самостійно зламати турецьке військо була не спроможна.40 тисяч козаків та 35 тисяч поляків протистояли армії в більш ніж 200 тисяч вояків. Завдяки нічним рейдам (задуму Сагайдачного) турецька армія втратила 25% від загальної кількості бійців. Але саме тут скінчилось життя видатного гетьмана, тяжка рана довела гетьмана до смерті.

Не дивлячись на те, що гетьман сповідував мало супротивні Польщі настрої, він одночасно сприяв розвитка православної віри як єдиної, не дивлячись на католицько-уніатські настрої союзників. Багато грошей Сагайдачний направляв на розвиток культури, «поставив зброю на охорону культури, освіти, тобто гуманізував зброю».

Петро Конашевич-Сагайдачний, безумовно, один із найвизначніших і найважливіших персоналій в історії України. Він прославився не лише як полководець, але й як державний діяч, захисник української культури.