Країна «відірваних голів»

Продажний електорат, дивні танці і нечесні вибори..

Я не вірю в країну чесних виборів. Це фантастика, яку виборці, обтираючи соплі, зачавкають салом десь в дальньому кутку власної кухні. Так буде і сьогодні і на наступних виборах і …

У деяких занадто коротка пам’ять і вони проголосують за тих, кого знають. Дарма, що вони обгадились – зате свої, рідні, зі знайомим фейсом у який можна кинути «тупий предмет» у вигляді яйця.

Деякі проголосують, бо їх привчили до об’їдків із барського столу у вигляді продпайків чи додаткової сотні гривень до пенсії чи злиденної зарплати. Нашого виборця можна купити, бо він бідний, а інколи ще й дурний та затурканний. Люди вірять, що й завтра їм щось перепаде…

Я не вірю, що регіонали будуть сидіти і дивитися поки опозиція знову все профукає. Вона їм в цьому благородному ділі «фукання» ще й допомагає – наклонувала кандидатів, «засватала» в опозицію потенційних «тушок», а декого взагалі посадили за грати, як це було із Русланом Демчаком.

Я не вірю у чесну гру, коли місцеві «партійні вожді» падають на адмінресурс при появі лише одного жартівливого біллборда бабці із котом, виставляючи себе посміховиськом на всю країну. Не може бути чесною гра, коли тупо, за вказівкою з райдержадміністрації, зривають біллборди опонентів, як це було з Сергієм Міщенком.

Я не вірю, що на дільницях представники влади будуть корчити із себе демократів, яких світ не бачив. Навіть якщо так, буде ще ніч і дорога з ДВК до ОВК. А тут не гріх  розгубити голоси. І до одного місця численні спостерігачі та відеокамери….

Я не вірю в демократію по-українські, коли перші особи шкірять зуби Заходу із дулею в кишені. Я не вірю у благородство та турботу за країну, коли Перша особа обіцяє «відірвати голову» міністру. Не тому що, наприклад, Петро Порошенко погано виконує роботу, а тому що він бере участь у виборах.

Я не вірю, що фраза про «відірвану голову» була сказана аби розвинути тему танців та «танцорів». Прем’єр та перший номер провладного списку Микола Азаров як не танцює, а «покращення сьогодні» все немає. Саме тому і вирішили поюзати інше гасло, яке годиться для кладовища - «стабільність досягнуто». Тобто справа зовсім не в тих танцях в яких щось заважає. А справа в міністрах, які комусь заважають.

Я не вірю, що Перша особа розкидається міністерськими «головами» аби надати прискорення чиновнику, який покрився пліснявою від бездіяльності. Причина гніву зовсім з іншої опери, яку вже ми бачили.

Під час місцевих виборів у 2010 му році Президент Яукович так само обіцяв «голови повідривати» мерам, які ніби-то не мають права бути опозиціонерами.  І Гаранту Конституції було наплювати, що місцеве самоврядуваня це зовсім інша парафія. Але після виборів деякі мери «добровільно» відмовилися від мандата, декому «допомогла» податкова, міліція та прокуратура,  решта перефарбувалися...

Тому я  не вірю, що на ці слова не звернули увагу ті, хто готовий цілувати в одне місце того хто стоїть на кілька сходинок вище та розбивати свою макітру у поклонах перед «Лідером». Це сигнал «мочити» і гарантована  індульгенція від покарання...

Я не вірю, що чиновники можуть прорахувати хоча б на відстань власного носа. Після погроз «відірвати голову» міністр Порошенко скасовує наказ про застосування санкцій до каналу ТВі. Тут можна довго сперечатися про те - це благородство чи кон’юнктура, але на подібний демарш досі не наважувався жоден міністр. Усі ставали хоробрими та опозиційними після будучи «екс-міністрами»…

Я не повірю жодному слову Ганни Герман, яка скаже, що Президента неправильно зрозуміли і ще більше не повірю, коли вона скаже, що це був жарт. У Європі за такі жарти йдуть у відставку. Але у нас це може бути не сьогодні і не завтра і навіть не після наступних виборів…