Кілька слів про Лесю та мерство

На тлі збройної агресії Росії й окупації Криму у Києві триває передвиборчий марафон. Окрім виборів президента столицю чекають позачергові вибори Київради та мера.

Усі політики старанно ліплять із себе образи захисників народу та «одвічних майданівців». Дехто вже заявляє, що стояв на Євромайдані з самого початку, от тільки ми з вами не можемо пригадати їх облич. Ну, то пусте, мабуть.

Лицемірство на крові сягає вищого рівня політичної доцільності. Заради бажаного крісла політики, які не мають жодного стосунку до якоїсь сфери, активно створюють потрібний образ.

Мета суспільства – не дати привести знову фальсифікаторів і злодіїв до влади. Нагадаю, що 15 грудня 2013 року, через три тижні після початку Майдану, все одно на дострокових виборах перемогли майже всі висуванці Януковича. Те ж саме може трапитися і з Києвом.

Громадськість і деякі журналісти наразі почали активно підтримувати народну депутатку із фракції «Батьківщина» Лесю Оробець. Прикметно, що її підтримує не ця політична сила, а партія «Демократичний альянс».

Перша велика зустріч із кандидатом і чинним представником політичної партії відбулася у Києво-Могилянській академії, що означає відкритість цього закладу для всіх кандидатів без винятку – тепер Могилянка зобов’язана надати платформу усім іншим кандидатам у мери Києва.

Хто така Леся Оробець? Їй – 31, вона киянка, донька загиблого народного депутата. Закінчила Український гуманітарний ліцей при КНУ імені Шевченка та інститут міжнародних відносин того ж університету. Типова «мажорка». Працювала у тата помічником, потім – юрисконсультом.

Потім пішла партійно-парламентська кар’єра. Обрана до Верховної Ради за списком Ющенка НУНС, потім увійшла до партії «Єдиний центр» Балоги, була активним критиком уряду Тимошенко, проте потім увійшла до партії Яценюка «Фронт змін», щоби отримати місце у списку Об’єднаної опозиції.

Таким чином, один із найбільших критиків Юлії Тимошенко завдяки підтримці Яценюка фактично стала членом команди свого супротивника. Тепер Леся Оробець, після декількох публічних акцій на Майдані, вирішила іти у мери Києва, заручившись підтримкою Василя Гацька.

Кілька конкретних запитань, які (упевнений) громадськість ставитиме кожному кандидатові і наполягатиме на конкретних відповідях. Якщо ми говоримо про європейські цінності, то треба бути чесними до кінця.

1. Чи будуть у Києві прийняті локальні акти на підтримку ЛГБТ аж до цивільного партнерства?

2. Чи будуть зроблені умови для безбар'єрного середовища для інвалідів? Які і де зокрема?

3. Чи будуть зроблені окремі смуги для наземного громадського транспорту і він почне курсувати нормально, а замість "міста для машин" Київ стане "містом для людей"?

4. Коли припиниться хаос на дорогах через неправильне планування і керівництво інфраструктурою?

5. Чи стане київський хліб із 12 (!!!) хлібзаводів кращим, ніж із Харкова, Бердичева, Чернігова та інших міст, і дешевшим?

6. Чи перестануть нам вимикати огульно світло, воду та тепло через хаос та повальні крадіжки і недофінансування у ЖКГ?

7. Чи покарають хабарників-чиновників і чи є у Вас команда, щоб замінити нею й оптимізувати усі ключові напрямки роботи міської влади? Хто конкретно?

8. Чи будуть повернуті у власність міста парки, сквери та зелені насадження? Як, де і коли?

9. Як буде убезпечено місто від бродячих тварин та сміття? Де будуть притулки для тварин та сміттєпереробні заводи?

Поки що це все. Але упевнений, що місто і кияни поставлять ще сотні конкретних питань, на які і Леся Оробець, й інші кандидати дадуть чіткі і публічні відповіді. Інакше шини і барикади з Хрещатика нікуди не дінуться, бо вже вистачить столиці «молодих команд».