Власник сторінки
Психолог, перекладач жестової мови, письменник
Невдоволені перетворюють культурний простір у нову якість. Саме здатність продукувати ідеї дає імунитет проти різного інформаційного непотребу, і які бють сильніше за ухвалені рішення можновладців.
Знаєте, вони у тому просторі все чують, слідкують - унікальні скам'янілості пострадянського реаліті. За порушення їхнього спокою можна позбутися волі за звинуваченням у тероризмі.
Важко маркірувати світ лише на добре чи погане. Це надто просто і нерозумно. А навіть небезпечно для адекватного сприйняття дійсності. Намагаюся з'ясувати мотиви людей, що обурюються з приводу повалення пам'ятників комуністичним вождям, і тих, що схвалюють застосування кримінальної відповідальності за намагання підриву символів неіснуючої держави. Тероризм! Але, дозвольте, ми живемо в незалежній країні! Здається, нагадувати про це треба кожного разу, коли персони, по яких плаче тотальна люстрація, звинувачують громадських активістів у спробі повалити державний режим.
Парадоксальність нашого життя згодилася б для представників "театру абсурду". Думаю, нашим дітям буде складніше, а онукам - тим більше. Менше життєвих сюжетів для такого собі стусівського "Веселого цвинтаря" чи творів Прохаська та Андруховича. Певно, це схоже на оптимізм, а може - на нездатність до адекватного (бережіть нерви!) сприйняття нашої мінливої реальності.
Але повертаючись до маркірування світу. Вдоволені знають своє, вдоволені у переважній більшості є частиною корумпованої державної системи, байдужої до всього, крім себе. Невдоволені перетворюють навколишній культурний простір у нову якість, прагнуть позначити його новими смислами, гаслами та ідеями. Саме здатність продукувати ідеї дає імунитет проти інформаційного непотребу, і мотивує до культурного спротиву, коли слово чи мистецька акція б'є сильніше за ухвалені рішення можновладців. Можна сказати про виступи письменників на Майдані, чи неймовірний вибух політичної карикатури та плакатного мистецтва.
Революційна романтика 91-ого (залишимо 2004-й неоднозначний рік), коли голоси дисидентів важили для свідомих українців більше за власне життя. Тепер - це лише полиски у зашорених медіа. Повернути час назад неможливо, й не варто. Важливіше - привласнити час сьогоднішній. Буде це у вигляді приватної ініціативи, чи громадського руху - залежить від кожного з нас.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.