Студенти проти Міносвіти

Триста студентів пікетують комітети ВРУ. Роздуми на тему, по темі і без теми.

Студенти проти Міносвіти, раунд… а справді, який це раунд? Протести проти спроб реформувати вищу освіту почалися ж не сьогодні. І начебто проблемні пункти обговорювали, і начебто співпрацювали із тими, хто ті закони розробляє. А що маємо в результаті? Знову невдоволених студентів. Складається враження, що влада постійно наступає на одні й ті самі граблі. Тільки на моїй пам’яті (скільки слідкую за цими протестами) автономію для ВНЗ вимагали принаймні двічі. А скільки лунало закликів перестати економити на студентах? І ось – чергова редакція чергового законопроекту про вищу освіту. На цей раз у планах: зменшення фінансування студентського самоврядування (0,5% від загального бюджету ВНЗ, якщо мені пам’ять не зраджує), скорочення кількості приватних ВНЗ (тут все зрозуміло – останнім часом їх наплодилося надто багато. От тільки чомусь під скорочення потрапляють не лише приватні ВИШі, де кількість студентів незначна, але й такі заклади, як Могилянка), можливість перегляду плати за навчання й корегування тої плати відповідно до інфляції. А якщо хочеш сплатити за навчання без проблем – плати всю суму одразу. Так, на секундочку уявити, – якщо контракт коштує, припустимо, тисяч з десять і навчатися чотири роки. Тоді студент, чи то його батьки, має сплатити СОРОК ТИСЯЧ і може спокійно жити й навчатися. І та клята інфляція йому не страшна. От тільки скажіть мені, скільки таких студентів набереться? Ні, звісно, ті, що катаються на «Лєксусах» можуть собі дозволити такі витрати. А що робить іншим смертним? Адже на бюджет у нас не так вже й просто потрапити – велика кількість пільговиків, знайомих, племінників, сино-дочок та онуків. А ще хабарники. Без них же нікуди. Та й просто бажаючих потрапити на бюджет з надвисокими результатами ЗНО (а це 190+). Тут ми підходимо до ще одного цікавого рішення – скоротити кількість держзамовлення ледь в половину – 42%. Мотивують це зменшенням кількості випускників у школах, якщо я, знову ж таки, не помиляюся. От тільки, якщо я не помиляюся (справді, помилятися – то погано), кількість держзамовлення у нас встановлюється відносно кількості населення країни, а не відносно кількості школярів. Ні, я не претендую на аналітику. Я навіть не намагаюся бути об’єктивним. Адже це не можливо, особливо коли починають чіпати твої права. Так, я обурений. Так, мене прикро вразила кількість студентів, що прийшла сьогодні під будівлю ВРУ. І до речі, всім невігласам, що розповідають про «пари», «80-100 гривень»… Мої знайомі не отримали жодної копійки за те, що прийшли висловити протест. Адже, слава Богу, хоч хтось у цій країні здатен безоплатно боротись за власні права. А лекції… спробуйте подумати (а можливо хтось це зробить вперше у житті) – якщо сидіти на парах, а «на горі» будуть приймати такі постанови… що вийде? Мабуть, на цьому риторичному питанні й закінчимо.