Вороги чи сусіди

В неділю, 28 серпня в Ужгороді відбулися т. зв. “дні добросусідства” з Угорщиною. Пиятика, музика і т.д, і т.п., саме в стилі П. Чучки — співорганізатора даного дійства, яке гордо назвали фестивалем. Дивно, але чомусь дане дійство більш походило на щось п

“If you have a hungarian friend, you don`t need an enemy” Roy Haynes

"Якщо ти маєш мадярського приятеля, тобі не потрібно мати ворога” Рой Хейнс

В неділю, 28 серпня в Ужгороді відбулися т. зв. “дні добросусідства” з Угорщиною. Пиятика, музика і т.д, і т.п., саме в стилі П. Чучки — співорганізатора даного дійства, яке гордо назвали фестивалем. Дивно, але чомусь дане дійство більш походило на щось подібне до “Деца у Нотаря на виїзді” , як на фестиваль культури. Та не зважаючи на це, його добре профінансували міськрадою міста Ужгород , яка окупована, в прямому і переносному значенні проугорськими чиновниками. Але про яке добросусідство може йти мова, якщо маєш справу з куруцами. Яка мета т.зв фестивалів. Певно слід звернутися до слів одного зі співорганізаторів - "Коли буде певна кількість фестивалів, на які будуть приїздити не тільки з нашого краю, а й найближчі сусіди, то Закарпаття не чекатиме Україну, а вже опиниться в Європі", відмітив Ростислав Буланов (Закарпаття он-лайн 23 серпня 2011). Так, після таких культурних пиятик Закарпаття ризикує на п'яну голову опинитися в Європі, але не в складі України, а Угорщини. Претензії на Закарпаття Угорщина не полишала навіть після розгрому режиму Горті, ще в 90-х сепаратисти намагалися відділити Закарпаття від України. Тоді їм це не вдалося, але вони не зупинилися на програшу, і пішли далі — збудували міцну п'яту колону — ЗМІ, т.зв. “культурні товариства”, школи з угорською мовою навчанн ( де лише 10 відсотків становлять корінні угорці) , садки, університети; підкупили більшу частину чиновників; окупували більшу частину сільрад та міськрад; видали Угорських паспортів більше як третині населення Закарпаття. Хіба це добросусідство? Та Угорщині вже не вистарчає вести латентну війну — вона все більше і більше перетворює Закарпаття на свій придаток — поєднуючи його з Угорщиною в політичному змісті. Так, цього року сталася маса візитів високопоставлених осіб Угорщини до Закарпаття. Хіба в ні в кого не виникає питання, чому “пани ходять по селу”, чому їм не їхати в Київ? Так, цього року тут побували міністр оборони Угорщини, дружина прем'єр міністра Орбана Аніко Леваі, зірвалася поїздка самого Орбана, віце-президент парламенту Угорщини, голова спілки угорських фермерів та землеробів Іштван Йокоб та багато ін.

Та й на ділах громадських, угорські і куплені про-угорські сили не бажають бути ані сусідами, ані добрими сусідами. Дивлячись на цю ситуації згадується така українська бувальщина: постукав у двері українця москаль, українець відкрив, нагодував, напоїв, рано встає, а його виганяють з хати, на питання чому, москаль каже: бачиш мотуз, а на ньому лапті. Так це мої лапті, значить і моя хата”. Та сама ситуація, але куруц-мадяр культурніший від москаля вивішує прапори, т. зв. пам'ятники Турулу та Гон фоґлашу. А що буде коли настане рано. То й же інцидент з т.зв. пам'ятником Гонфоглашу, який є незаконно збудованою спорудою. Але на це закрили очі загорнувши в їх в доларову плівку і тодішній очільник ОДА Гаваші, і президент Ющенко, як і прокуратура. Але вже цього року знову активно постало дане питання, за допомоги трьох активістів ВО “Свобода”, яких затримали нібито за підпал пам'ятника, та суд не звертає увагу на те, що цього т. зв. пам'ятника офіційно не існує, як і не звертає уваги скільки грошей з обласного бюджету на нього пішли. Крім цього, гонфоглаш означає — освоєння нових земель, але офіційно ніхто не згадує що це т.зв освоєння було (і є!) знищенням праукраїнців, та ін слов'ян. Тому з таким же успіхом можна ставити пам'ятники слави орди Чингізхана, табору Освенцим і т.п. Додайте до цього, ще факт образи, яку висловив пан посол Бачкаї, якого дуже ображає український герб, який нещодавно встановили на споруду Гонфоглаша. І після цьго він з повним лицемір'ям говорить:

– Угорці з великою пошаною ставляться до незалежної України. Негідною для українського народу є поведінка політичних діячів та політичних сил. Кожен угорець та українець, який шанує себе, засудить такого типу кроки та поведінку. Це не має вплинути на відносини наших країн, але й неприйнятним є те, що існують люди, які бажають познущатися над почуттями людей іншої нації. Ми зацікавлені в розвитку добросусідських відносин з Україною, а цей вчинок сам говорить про тих осіб, які його вчинили -

Тож, за такою логікою герб України, на пам'ятнику на території України є знущання над національними похотями угорської еліти. Дивно, що факт того що дана споруда встановлена була тут колись фашистською Угорщиною та ще й на місці де розстрілювали угорські фашисти закарпатських січовиків, для офіційної України не має становити образи чи то знущання над почуттями нації.

Та чи слід тут питати чому саме Україна? Звісно ні. Одвічний інстинкт орди не має причин до вибору жертви окрім однієї — слабкий і внутрішньорозділений супротивник. Те саме робить Угорщина всюди, де лишень ступила угорська нога — сусідніх Словаччині, Румунії, слабше Австрії, бувшій Югославії...

В тій же Словаччині угорська проблема, поставила вже під питання існування самої держави. Проблема стоїть так, що як висловлюється представник Словацької народної партії Ян Слота “ Тепер мусимо діяти, бо якщо прочуняємо в шлунку нащадків азійських орд буде пізно”. Ще б пак, адже на Словаччині угорці не стидяться піднімати питання про автономію Карпатської низовини, включно з півднем Словаччини. Так, Жолт Немет міністер закордонних справ Угорщини в   Белі Туснадь сказав таке:

“В карпатській низовині вже не постає питання, що автономія потрібна, і які форми автономії слід реалізувати, зважаючи на сьогоднішню ситуацію мадярства, що тут проживає. Питання стоїть в тому як добитися цієї мети”.

Але на Україні, політкоректні угорські чиновники забувають дані фрази, як і те що більша частина Закарпаття і є Карпатською низовиною.

В той час як український президент мовчить, словацький президент  І.Гашпаровіч наголошує на факті того, що сама ідея угорських товариств, які нібито захищають права нацменшин є облудною, адже про яку дискримінацію може йти мова, якщо всі держави Європейського Союзу забезпечують рівні права своїм громадянам. “Бачення мадярів, про необхідність опіки над членами своєї меншини в чужій державі є хибною, - говорить Гашпарович - ” і не може вона замінити ту опіку держави в якій ця меншина проживає, бо кожна держава піклується своїми громадянами, і тоді коли ці громадяни належать до іншої нацменшини”.

З усього вищесказаного випливає, що ситуація потребує негайного хірургічного втручання, як прокуратури, служби безпеки та інших правоохоронних органів, аж до президента, уряду та парламенту. Адже далі годі зволікати. А панові Чучці, який вже не раз перекидався з українських позицій до совітських, русинських, а тепер мадяронських, нагадаємо, що часто зміна політичних орієнтацій веде до косоокості, хоча може так ви намагаєтесь зімітувати своє ординське походження. Все таки будем о сподіватись, що Закарпаття протрезвіє і схаменеться від всякого трунку, який розливають тут зайди-прихватизатори, які грають на національних почуттях на свою вигоду. Хоч і розуміємо, що тут не так винні ренеґати, як влада, яка цим ренеґатам допомагає. Та влада, яка за двадцять років не з'єднала всіх громадян України в прагненні зробити Україну державою, якою можна пишатися, а відділилася від народу, засівши на своєму владному Олімпі, деручи з народу остнаннє, і згадуючи про нього лишень тоді коли когось із цієї влади інший садить в тюрму, або перед виборами.