Про нові медіа, які змінюють світ

Не варто створювати в урядах департаменти інтернету – слід вести мову про інституційні зміни і виховувати інноваторів всередині бюрократичних систем.

Відповідаючи на запитання веб-порталу про використання опозиційними рухами інтернет-комунікацій під час Арабської весни, він зазначив, що багато експертів кажуть, що ці трансформації в країнах були перебачувані з огляду на географічний принцип поширення демократії – із Заходу на Схід та з Півночі на Південь. Невідомо чи є це так насправді, але, на думку Росса, набагато важливіше, що влада переходить від ієрархій – національні держави і великі структури – до рук окремих осіб і невеликих громад. Зусилля Росса і його команди для американської адміністрації спрямовані на те, щоб не відставати від темпів інформаційних нововведень і намагатися пристосуватися до світу, де громадяни стають все більш пов’язані між собою і все більш інформаційно впливові. Громадяни в арабському світі успішно використовують переваги новітніх комунікаційних технологій для протестів, але їхні уряди явно не в захваті від того, що суспільний вплив перетікає до нових повноправних громадян.

На запитання про міру, до якої світові уряди мають бути інноваційними, Алек Росс зауважив, що безумовно уряди можуть бути інноваційними. Як приклад він навів державну СМС-кампанію у 2010 р., завдяки якій в США було зібрано 20 млн. доларів для Червоного Хреста на допомогу потраждалим від землетрусу на Гаїті. Отже уряди можуть адаптовувати під свої цілі ті технології, які довели свою ефективність в приватному секторі. Інтернет, як відомо, народився в оборонній лабораторії, отже уряд США із самого початку був локомотивом та підтримувачем такої інновації. Водночас, інновації – це прерогатива окремих особистостей та невеликих компаній. Тому, на переконання Росса, для уряду США не є метою змагатися в інноваційності, радше метою є розуміти нові медіа та продуктивно їх використовувати.

Роздумуючи над тим, чи здатні нові медіа не тільки скидати уряди, але й будувати на їхньому місці нові, Алек Росс зауважив, що хотів би в це вірити. Їхній потенціал в організації та координації протестів вже доведено. Однак, коли справа доходить до виборів та нового урядування, нові медіа більше підвищують протестний та конфронтаційний градус, ніж сприяють пошуку консенсусу. При всьому своєму ентузіазмі щодо інформаційних інструментів 21-го століття, старший радник Держсекретаря США закликає дивитися на реалії широко відкритими очима та усвідомлювати, що інтернет додав ваги політичним крайнощам та протестам, але зменшив вплив поміркованих, зважених голосів. Зараз, інтернет, на жаль, не є інструментом вибудовування суспільного консенсусу, вважає він. І припускає, що колись в майбутньому всесвітня компьютерна мережа зможе підсилювати помірковані голоси та в ній з’являться платформи й інструменти для вироблення консенсусів та компромісів.

Говорячи про інноваційні структури з нових медіа-комунікацій в урядах на зразок своєї в Держдепі США, Алек Росс підкреслив, що немає потреби в створенні спеціальних департаментів чи управлінь – варто вести мову про інституційні зміни. Тобто, всередині бюрократичних систем варто виховувати інноваторів та впроваджувати інновації. Він навів крилатий вираз політтехнолога Ендрю Разейджа: «Інновація – це не шмат пирога на пательні, це сама пательня!».

(Цю та інші публікації можна читати також в моєму блозі на WordPress)