Про Азарова, апазицію і прогрес

Сьогодні відбувається воістину історична подія – на наших очах ми бачимо, як здувається і лопається мильна бульбашка під назвою «голова Уряду України Микола Азаров».

Я нагадаю, що саме сьогодні пан Азаров зустрічається із «громадськістю» щодо обговорення законопроектів про вищу освіту без участі представників МОНмолодьспорту та будь-кого із зацікавлених сторін. Тому, через неможливість фізично бути присутнім на «одобрямсі», адресую панові Азарову свій не виголошений виступ через ЗМІ.

На жаль, пан Азаров все-таки не зміг обійтись власними силами чи силами Секретаріату Кабінету Міністрів (незрозуміло тільки, для чого цей орган тоді потрібен) і покликав на допомогу у складанні списків на цю зустріч «громадськості» пана Максима Луцького. Незрозуміло тільки, чому народний депутат України втручається у сферу повноважень Кабінету Міністрів України. Так от, саме цей непідкупний і жодного разу не регіонал Луцький і складав список абсолютно незаангажованої громадськості на удаваний плебісцит.

         Шкода тільки, що після Кучми і Медведчука влада вже не вміє навіть красиво плювати в обличчя суспільству. Такі «одобрямси» ми вже бачили у листопаді, коли начальник управління молоді і спорту Львівської ОДА Анатолій Ігнатович «сотоваріщі» замахнувся на псевдореферендум щодо освітніх законопроектів. Але, вочевидь, не розрахував сили прогину, тому що Микола Янович Азаров не оцінив потуг «студентського референдуму» і вирішив не брати до уваги його результати.

         Що стосується ініціатив Уряду в галузі освіти – вони, можливо, і були б хорошими і сприймалися по-іншому, якби на чолі Уряду не стояла людина, якій глибоко «біло-синьо» усе, що відбувається в державі і живе він як «кремлівський мрійник». І якщо ми вже говоримо про реформи в освіті, зокрема у вищій, то треба подивитися не на речі чи папірці, а на людей – на студентів, батьків, викладачів, професорів. Ректори і адміністрація і так влаштувалася добре, тому їх права захищати до певної міри непотрібно.

         Миколо Яновичу! Студенти вашими багаторічними стараннями перетворені на «повій», які за 60 гривень виходять на мітинг вашої «апазиції» у хуртовину, і швиденько потім звертають прапори і повертаються до гуртожитків, які вже дихають на ладан. Якщо це не так, то я можу Вас або Вашу «апазицію» познайомити із десятком моїх однокурсників, які отримали ці гроші.

Із ким Ви збираєтеся що обговорювати? Із вишколеними для Вас «кабінетними» хлопчиками і дівчатками, які тільки те і вміють, що змащувати колеса Вашої машини і Ваші величні кроки своїми слюнями? Чи із профільтрованими ректорами, які за Вашим наказом знімають стипендії з половини студентів і вводять квотування оцінок?

Цікаво, що Ви вирішили поговорити саме про законопроекти про вищу освіту, а не про те, що Ваш кращий в світі екс-міністр фінансів «провтикав» 15 мільярдів студентських стипендій, а те, що зараз виплачується, іде за кошторисами минулого року. Буду дуже вдячний, якщо Ви мені особисто ткнете пальцем у ті статті бюджету-2012, де прописана кожна копійка наших стипендій.

         Насправді, усе населення зараз Вашими зусиллями забито і зашугано. На усі без винятку мітинги усіх без винятку політичних сил люди вже не ходять за ідею. Ви планомірно перетворюєте народ на проституток, які кохають політику і державу лише за гроші. А коли ми з молодими режисерами кажемо: «Давайте розвивати вітчизняне кіно, а не знімати низькопробне радянське лайно у ХХІ столітті!», Ви навіть не звертаєте на це уваги. Народ же Вашими стараннями теж зомбується лише на предмет політики, втрачаючи останні рештки здорового глузду, спротиву і культури. Ви разом із «апазицією» оскотинюєте суспільство, просто не даючи можливості з’явитися альтернативі та заявити про себе. Бог Вам суддя! Прочитайте руйнівні доповіді ООН та Давоського форуму (хоча Ви англійської, на жаль, не знаєте) і зрозумієте, що правда – на моїй стороні.

         Так, я – наївний. Я досі вірю і займаюся іноді молодіжною політикою, хоча вже навіть трошки соромно. Треба робити інші важливі для суспільства і майбутнього речі, але поки ґвалтують українську молодь я не можу мовчки за цим спостерігати і дозволяти Вам протиприродні оргазми зі студентством.

Знаєте, Президент Єврокомісії Жозе Баррозу (якого Ви «відшили») запропонував Європі «Youth Opportunities Initiative», щоб хоч якось підтримати молодь. А у нас, як і у сусідніх країнах, на яких ми рівняємося, молоді люди працюють на трьох роботах і навіть так не можуть заробити собі на пристойне життя! Тому в Україні найближчим часом (це Вас порадує) не буде революції, бо нема заради кого її робити, адже незалежно від облич при владі радикально становище більшої частини населення не змінюється. Проблема у тому, що революцією не зменшиш зовнішній борг і не створиш робочі місця (привіт Вікторові Ющенку!). Можна поламати паркан біля Ради, можна понабивати пики міністрам, можна ставити пам’ятники «апазиціанерам», можна закривати очі на «апазиційні» «Бентлі» і БМВ, які нічим не гірші від владних. Проте, якщо розплющити очі і подивитися навкруги, то ми помітимо, що ми, молодь і 40-річні, живемо не для себе і помираємо не для себе, а для Вас, для покоління, яке не здатне нічого розвивати і нічого гідного вже не запропонує.

         Миколо Яновичу! Ми Вас вже посилали на червоний хутір, суспільство вже давно вас послало ще далі, Віктор Янукович теж Вам показує на двері, Клюєв, Львочкін і Хорошковський вже готові замінити Ваш «заслужений червонозоряний» загін на молодих і зубатих. Але Ви триматиметеся до останнього, я це знаю. Поки Вас ногами не винесуть – Ви ж не підете!

         Бог бачить, пане Азаров, я не маю нічого особистого до Вас. Можливо, Ви гарний дідусь і батько, але для чого Вам ця тяжка ноша головування в Уряді? Ви ж абсолютно нічого не розумієте в гуманітарній політиці, тому вона у Вас така недоладна і кострубата! Ви би хоч із Ганною Герман чи Миколою Томенком консультувалися іноді – вони точно могли б Вам щось підказати!

         А, до речі. Передавайте, коли будете бачити, привіт усій вашій доморощеній «апазиції», яка поруч із Вами плює на студентів і робить тільки те, що вигідно їй. Ми зі студентами, Хара, Мірошниченко, Герман, Ляшко, Кужель, навіть Табачник криком кричали, що у бюджеті не прописано стипендії, що бюджет-2012 – сміття! Але ніхто із підписантів «апазиційної» угоди не став на сторону здорового глузду і молоді. Жоден, підкреслю, жоден із «апазиціонерів» не вніс до бюджету те, що ми буквально на колінах благали, як не вніс, до речі, і наш, студентський, альтернативний законопроект про вищу освіту. Саме тому, ні з владою, ні з «апазицією» нам, нормальній молоді, більше говорити нема про що. Можете самі між собою ділити портфелі і ґвалтувати один одного – нам це вже нецікаво, позаяк вам усім нецікава наша точка зору, наші проекти і наші життя.

У владі немає жодної людини, молодшої 30 років, яка досягла цієї влади своїм розумом, а не язиком, іншими частинами тіла або грошами батьків чи спонсорів. Подивіться: Кучма може і був поганий, але саме при ньому «виросли» більшість сучасних «молодих» політиків. Ваша ж команда просто нищить навкруг себе все живе. Можливо, це добре, але коли Ви помрете через 10-20-30 років, хто буде замість Вас управляти країною? Хто буде турбуватися про Ваших онуків? Навіть у сусідній Росії – навіть там більше можливостей для молоді, ніж в Україні. Там є федеральні молодіжні органи, там де-не-де є «соціальні ліфти», там у кожному регіоні молодіжні об’єднання мають впливові голоси, там молодь не продається так дешево, як у нас. Замисліться: Ви і Ваше оточення не живете на іншій планеті, Ваші діти і онуки – також. Хто їх застрахує від того, що вони теж колись підуть за 50 гривень відморожувати собі руки і ноги, бо не буде роботи і грошей на їжу?

         Повернімося до Миколи Азарова. Насправді, Миколо Яновичу, я Вас не засуджую – я Вас розумію. Але, розуміючи Вашу втомленість і апатичність, я ж Вас по-хорошому просив подати у відставку і зберегти обличчя, але, вочевидь, Вашому синові ще потрібні гроші на розвиток бізнесу. Що ж, у майбутніх підручниках з історії доведеться нам викреслити Ваше правління, а усі документи утаємничити, щоб вони комусь у далекому майбутньому не зіпсували настрою та мізків. Ми не хочемо Вас судити, як про це кричать «апазиціонери», чи ув’язнювати Вас. Це – дуже просто. Ми просто викреслимо Вас із історії і це буде правильно. Так, як Ви зараз нас викреслюєте із життя, ми віддячимо Вам по повній.

         Наостанок просив би не плутати «апазиціанерів» і «апазицію» із опозицією. Опозиція в Україні на сьогодні єдина – це народ. Все решта – «апазиція», яка прагне стати владою, щоб так само займатися неприродним сексом із народом. Справжня опозиція не має грошей, щоб їздити на джипах з охороною і купувати речі у найдорожчих бутіках Києва. Ну, це так, на замітку, якщо цікаво.

         Шкода тільки, що не всі зможуть дожити до перемоги здорового глузду, завдяки Вашим, Миколо Яновичу, старанням. На жаль, «апазиція» теж нічого не робить, щоби це виправити, тому нам лишається тільки одне – чекати, поки влада й «апазиція» передушить один одного і просто відімре. Що ж, бийтеся і перемагайте один одного. Ми ж почекаємо у стороні, подивимося і посміємося. Іншого «соціального ліфту» чи вибору Ви нам не залишаєте…