Севастопольцам: «Уупс! .. Вас разбомбили ненарочно! Кесмет!..»

Кремль дозволив Дамаску обстріляти Туреччину. Севастополю час готувати кладовища до масових поховань?

Влада Туреччини звинувачує сирійських військових у порушенні державних кордонів і розглядає можливі заходи у відповідь, заявив у вівторок, 10 квітня, турецький прем'єр Реджеп Тайїп Ердоган.

"Ми розглядаємо заходи, в тому числі й ті, про які не хотілося б навіть думати", - заявив Ердоган.

У понеділок, 9 квітня, сирійська армія відкрито порушила турецький кордон.

"Наша реакція не змусить себе чекати", - зазначив турецький прем'єр.

Як повідомляла турецька влада, сирійські війська обстріляли табір біженців поблизу міста Кіліс на південному заході Туреччини. В результаті перестрілки вбито турецького перекладача і двох сирійських громадян.

Нагадаємо, Туреччина підтримує сторону повстанців Сирії і критикує режим Башара Асада. Раніше Ердоган неодноразово закликав президента Сирії залишити свій пост. За останніми даними, число біженців з Сирії в Туреччині досягло 24,5 тисяч осіб. Вони, в основному, розміщуються в наметових містечках в прикордонних районах.

http://podrobnosti.ua/power/2012/04/10/830781.html

Відповідно, Р.Ердоган буде в своєму праві, якщо визнає вигідним перевести стрілки на Росію. Тим більше, якщо РФ вважатиме доречним більш рішуче виступити в якості «гаранта миру в регіоні», відправивши пару-трійку кораблів ЧФ до кордонів Туреччини «в якості стримуючих заходів, на підтримку мирного врегулювання ситуації».

Це дружня нам Грузія (облишимо поки тему причин цієї аномальної дружності – як суб'єктивних, так і об'єктивних) проігнорувала, що кораблі ЧФ напали на неї з території України – тобто, згідно з міжнародним законодавством, агресором виступала також і наша країна. Ми були позбавлені навіть цілком заслужених претензій – нас визнали просто лохами, залежною країною, котра так само постраждала від дій Кремля – щоправда, не стільки територіально, скільки репутаційно.

Ось тільки Грузії від нас нічого до такої міри не треба. На відміну від Туреччини, яка має прямий культурний, економічний, релігійний інтерес - аж до територіального. Звичайно ж, мова про Крим.

Так що керівництво поки дружнього морського сусіда цілком може вирішити, що в його інтересах злегка «підігріти» ситуацію прямо в місці дислокації ЧФ РФ. Причому це аж ніяк не обов'язково будуть збройні сили Туреччини - не одразу, принаймні. Почати цілком можуть «незаконні збройні формування обурених громадян, що прагнуть справедливої відплати». Яких офіційний Стамбул, звичайно ж, засудить – але при цьому отримає якісний привід «суто в контексті збереження миру та правопорядку» вжити адекватних заходів.

Наприклад, ввести свій «контролюючий контингент», вимагати створення бази на території Криму «як стримуючої сили», вимагати більших повноважень для своїх спецслужб «для протидії незаконним фундаменталістським формуванням та захисту мирного населення Криму»... Варіантів багато.

Загалом, обстріл ЧФ РФ, а заодно і найближчих житлових кварталів Севастополя черговими постраждалими від нової військової доктрини Кремля - варіант, безумовно, не найімовірніший. Але те, що ми серйозно підставляємось, не спромігшись врегулювати особливо загрозливі правові моменти перебування на нашій території військового флоту (та ще й за такої спритності того флоту щодо всіх збройних конфліктів, які Росія відносить до своєї «зони стратегічного інтересу» або «історичного впливу»)...

Це, співгромадяни, факт - ми неминуче огребемо рано або дуже рано від будь-кого з тих, кого політика Кремля категорично не влаштовує.

Тож сири-сирами, холера - теж добре, але щось робити таки треба. Притому терміново - специфічні «інтереси» Росії занадто великі, а методи – надто незграбні, щоб можна було «ще трішечки» перечекати й так, не займаючи жорстку позицію щодо захисту власної національної безпеки.

Інакше Севастополю таки знадобиться нове кладовище. І покійних слабо втішить, що померли вони, власне, випадково. Через пару-трійку не написаних вчасно документів, не підписаних угод...

Або хоча б превентивних звернень до світової спільноти «коли що – просимо звинувачувати Вову П., бо невинуваті ми, він сам прийшов!».