Чому мені гидко

Знаю, що вже дуже багато сказано і написано стосовно «мовного» питання, подій у Верховній Раді, заяв про відставки та штурми когось кимось.

Насправді, все це дуже гидко виглядає з декількох причин.

1.             Я не вірю, що парламентська «опозиція» ні про що не знала, тому що витоки інформації у Верховній Раді є закономірністю і всі про все знають одночасно.

2.             Я не вірю, що Партія регіонів на чолі із Азаровим і Тігіпком знає, що робить. Знає, хто і що робить тільки будівля на Банковій 11.

3.             Я не вірю, що «мовний» закон додасть голосів «регіоналам» чи комуністам, тому що «люди 20-40» його не сприймають ніде в Україні, а пенсіонерам головне – пенсії та задоволення фізіологічних потреб.

4.             Я не вірю, що «опозиція» зможе довести справу до кінця.

5.             Я не вірю, що Юлія Тимошенко тепер щось вирішує в опозиції. Саме вона заявила, що не допустить прийняття того закону, який прийняли. А нинішня риторика Яценюка підкреслює, що бійцівський дух і навіть деяке тверезе мислення ЮВТ тепер затьмарені намаганнями виправитися в очах людей.

6.             Я не вірю, що «опозицію» цікавлять люди і те, що у них коїться. Мова – ознака нації, але самі політики не дають цій нації сформуватися.

Насправді, коли політикам пора відправлятися дружніми рядами на звалище історії, вони починають підміняти свою імпотентність і інфантильність вуличними акціями, хоча всі справи (і їм це добре відомо) все одно вирішуються за закритими дверима там, куди простих людей не пускає ні влада, ні «опозиція».

Пам’ятаю, що після першого читання скандального законопроекту № 9073 «опозиція» клялася виставити постійний пікет біля Ради та проводити постійні акції з метою недопущення прийняття того, що прийняли. Пам’ятаю, як «опозиція» виявилася нікчемною в ситуації із Харківськими угодами, зміною Конституції, законодавством про вибори, арештами і судами над Тимошенко, Луценко й іншими. Пам’ятаю, як «опозиція» віддала пенсійну реформу, пільги чорнобильцям і «мовне» питання «регіоналам». Пам’ятаю, як проводилися «круглі столи» з обговорення програми опозиції, на які запрошувалися представники Партії регіонів та провладних сил.

Нині політики прикриваються людьми і мітингами задля того, щоб «замилити очі» народові, який має схильність до забуття усіх тих прорахунків і помилок «опозиції», яких зібралося занадто багато для того, щоб їй вірити.

Жоден з політиків ніколи не каявся і не просив пробачення. При цьому, суспільство (якщо замислиться на хвилинку) одразу побачить, що «опозиція» і влада вже давно полюбили «соображать на двоих», після чого одні записують собі бонуси і електоральні плюси, а інші виходять на мітинги. Вам не здається, що все це огидно і чимось попахує?

Дуже гидко.