Казочка про казочки від Наталки та Вітальки.

Казочка про Наталку, яка мала мрію, та Віталіка, якій мав моцний удар....

  Майже у центрі всієї цивілізації людства жила-була собі окрема територія, яку населяло насєлєніє. З всіх благ, яке людство надбало за часи своєї еволюції, ця територія з насєлєнієм мали лише пупок, якій насєлєніє гордовито називало "центром" і дуже цим всі пишались. На всі решту досягнень людства і цивілізації, насєлєніє сжимало кулаки і скрізь зуби процежувало - " клятые капиталисты, мало им наши деды в 45м дали" , але насєлєніє території всеж заздрило тим капіталістам.

 По задуму всевишнього на тій території мав жити народ, якому всевишній дав ще і мову свою, українську, щоб розрізняти міг між іншими народами. Але якимось чертовським задумом сталось так, що на тій території почалось "пролетарии всех стран соединяйтесь" та дуже довго керувала тою територіїю напасть - "ум, честь и совесть их эпохи". І перетворився шляхом жорстокого винищення народ український в насєлєніє, якій хтось з керманичів "построения светлого комунистического будущего" гордо назвав совєтським, а інші звали совком. 

 Так вже історично складалось завдяки зусиллям брехунців від влади  з тим насєлєниєм, що всі бандити та корупционери з директорами-хабарниками прибивались до одного табору, де панували проффесійні проффесіанали. А в іншому таборі, якій хтось з легкої руки назвав оппозиційним, збирались та кучкувались популісти з националістами і всі ті, хто був готовий тушкуватись та продавати все і всіх заради місця у корита влади. Ще до оппозиції примазувались скандалісти та провокатори. Принаймі так перше проффесіональне угрупування казало і переконувало своє насєлєніє про всіх інших, тих хто був не з ними. Короче - погані потрапляли в один табір, а ще гірші - в інший.

І коли вже весь людський непотріб того насєлєнія розповзся по своїм таборам, так сталось, що розумним і чесним зовсім не було ніде місця під сонцем тої території. Жили всі непідкупні, розумні, некорумповані та хороші своїм окремим життям та чекали на свій час та своїх поводирів.

  А як всім нам відомо - святе місце не пустує, тому і з'явились на території насєлєнія Наталка Ко та Віталік К, які взяли на себе тяжку ношу - привести до влади всіх тих, хто не попав до двох перших угруповань. І так вони були переконані та впевненні в тому, що в їх таборах-командах не буде всіх тих поганих та корупционерів, що навіть самі Наталка та Віталька часом в це вірили. Насєлєніє в це теж хотіло вірити, а тому і тримало дулю в кішені, хоча і сподівалось, що хтось в чергове за них подбає і покращить їм життя вже сьогодні, а може і завтра. Так вже було видресоване владою то насєлєніє за довгі роки - вірити, що влада за них подбає та все зробить... 

Ось така вона, казочка моя, хлопчики та дівчатка. Хто прочитав - молодець. На тому і казочки кінець. А хто хоче, може і закоментувати щось.