Опозиція. Зговір з владою чи помилки стратегічного планування.

Опозиція здає мажоритарні округи в надії на перемогу за партійними списками. Це опозиційна некомпетентність чи зговір з владою?

Опозиція не вірить, що переможе в мажоритарних округах.
Це підтверджують наступні факти:
По-перше,
Розподіл опозицією мажоритарних округів між маловідомими, слабкими опозиційними кандидатами, які майже гарантовано програють вибори в цих округах. Вони будуть просто "задушені" брудними технологіями та адміністративним ресурсом провладних кандидатів.

По-друге,
Концентрація "відомих опозиціонерів" у партійних списках, які, за думкою опозиційних лідерів, гарантують їм проходження до парламенту.

Ці два факти свідчать про серйозні прорахунки у стратегічному планування опозиційної виборчої кампанії 2012 року.

Опозиційні лідери не враховують, що:
−        кожен провладний "мажоритарний" кандидат зобов¢язаний забезпечити перемогу на своєму окрузі не тільки для себе, але і для "Парії Регіонів". І тому на всіх виборчих округах буде застосовуватися увесь протизаконний інструментарій, який має забезпечити однозначну перемогу провладних сил.
−        буде застосовано різноманітні технології, починаючи з недопущення до виборів опозиційних кандидатів, і зняття їх з перегонів, і закінчуючи неприхованим силовим тиском.
−        результати виборів і за опозиційними партійними списками, і в мажоритарних округах будуть просто сфальсифіковані на користь владної політ. сили.
−        результати виборів можуть просто не визнати.

І тому для перемоги і формування опозиційної більшості в парламенті потрібна перемога як за партійними списками, так і в мажоритарних округах.

А ще потрібно:
−        Кваліфіковано провести повноцінну виборчу кампанію,
−        Забезпечити день голосування і не допустити фальсифікацій.
−        Захистити результати виборів.
−        Реалізувати проекти, які забезпечать перемогу опозиції при будь-яких сценаріях розвитку подій в Україні.

Сценарії, які реалізує сьогодні опозиція, не вирішать ці задачі.

Але, здається, опозиція цього не розуміє, і тому, як варіант  пояснення такої поведінки, залишається і припущення про можливий зговір "опозиційних" лідерів з владою про непротидію владі на виборах і імітацію спротиву в обмін на отримання певних преференцій, наприклад, у питанні Тимошенко чи в обмін на недоторканість "опозиційного" партійного бізнесу та "опозиційної" партійної верхівки.

Відповіді на ці запитання український народ отримає незабаром.