Дав мені 100 тисяч, і казав, що любить…!

Отак і вір тепер страждаючим, та болящим. Брехун ти Міша. (але після трьох *** слід читати, як фейлетон). Тренеруюсь, і вчуся в регіоналів вміло брехати, кажуть призводить до кращого майбутнього.

Дав мені 100 тисяч, і казав, що любить…!

Місяць тому я поїхала до Ніжину захищати усім відомих «ніжинських робінгудів». Мова йде про хлопців, які боролися проти наркоторгівлі в місті. На моє прохання, обіцяв виділити кошти на їх захист, тобто адвокатів, Микола Катеринчук, але щось не склалося, і його зобов’язання довелося виконати Петрові Порошенкові. Тож, доки я воювала із міліцією, спочатку намалювали із журналістами перед відділком в дві години ночі на асфальті «Наркобарони», мене арештували, але до відділку подзвонила Олександра Кужель і сказала, що «порве всіх», - відпустили.  Далі провели мітинг, потім зібрали 10 тисяч підписів, і так далі, і ще й досі, повільна війна продовжується. Тож, в цей період, паралельно  із цією справою до мене звернулася родина, в якої мер міста Приходько ще шість років тому відібрав квартиру, передав у власність неповнолітньому  сину начальника міліції пана Шипілова, ну і звісно відразу  приватизували і за стандартною схемою – продали.  Щоб захисти цю родину, яку виставили серед зими за двері, а дитині –інваліду повідомили під час занять в школі, що відтепер вона має жити в інтернаті, бо батьки вибачте безхатченки,  ми вирішили найняти альпініста і написати фарбою між сьомим та восьмим поверхами «Шипілов, ти вкрав квартиру-віддай!». Все це показав по телеканалу «Інтер» відомий тележурналіст Акім Галімов. І от, саме після цього, якась Лариса просить зі мною зустрітися, бо в неї, і в її товариша незведені рахунки із начальником міліції. Далі Лариса просить зустрітися із міським головою…

   *** (три зірочки! уточнення не для зрячих!)

…. і от, наше перше знайомство… романтичний вечір, кафе «Рибацький хутір», парна банька, шашлички, на ранок чашечка кави в ліжко, і маленьке прохання не чіпати його, бо скоро вирок суду…

Далі мій День народження, червоні троянди, колечко з діамантом, і сто тисяч доларів на виборчий процес, ще й так необхідна для душі обіцянка купити квартиру в центрі  Києві й женитися.

Ну загалом все професійно, але тут ніжинські підприємці мені  розповідають, що в нього є дружина, молода і гарна, а мене він просто використовує, щоб лишень не посадила за грати. А я ж можу!

Ну от, коли він пішов на лікарняний, я все покинула, увесь свій виборчий процес, бо я ж кандидат в народні депутати України (не дай Бог олігархам такої депутатши, збанкротують, бо все ж роздам людям, або ж витрачу на себе любиму)  поїхала до Чернігівської лікарні  його провідувати. А тут, відкриваю до палати двері, і бачу картину:  сидить  із своєю коханою, молодшою навіть за мене дружиною, і все! Я зрозуміла, що це все! Кінець усьому, квартирам, машинам, Італіям, Іспаніям, труба, і все пропало, перед очима!

Звісно сльози, велика образа, і я вирішую просто по-жіночому помститися йому!

І так, три роки тому  він взяв хабар 60 тисяч доларів, і вже чекає на вирок суду.  Я спільно із ніжинськими підприємцями  та народним депутатом України Олегом Ляшком  (Ляшко не голубий, можу підтвердити ) проводжу мітинг проти мера-хабарника, а він у відповідь дає інтерв’ю Див. відео: http://www.uezd.com.ua/page/m-prixodko-pro-miting.html/comment-page-1#comment-3678 про те, що мене замовили його вороги і заплатили спочатку 12 тисяч гривень, потім 40 тисяч гривень,  і в разі його реального звільнення дадуть 160 тисяч гривень. Звідки він взяв ці цифри, і чому вони такі різні, реально зацікавило. Але включаємо логічне мислення:  для чого мені брати гроші від інших, коли я вже взяла 100 тисяч доларів у нього? Ну хоча, все можна списати на жіночу жадність, та постійну необхідність грошей на дорогу косметику, одяг, ну і альфонсів, яких зустрічаєш мало не щодня. Отак нинішні мужики витирають ноги об своїх коротко знайомих молодих жінок.  

І взагалі, ви мені мій коханий пане мер  обіцяли півтора мільйона в разі знищення ваших ворогів Походні та Ступака. І де та вулиця, яку ви обіцяли назвати в честь мого вельми незабутнього  для Ніжину імені. І де знамя? Де те знамя?  Ви дали слово, що замість погруддя Леніна, в центрі міста буде стояти погруддя  більшовички (як ви мене любите називати) ІРМИ КРАТ, яка ради людей йде  на такі неординарні для інших журналістів подвиги. Самі ж говорили, що любите мене саме за це!

Отак і вір тепер страждаючим, та болящим. Брехун ти Міша.

Ірма Крат