Арабська вояжа Фьйодорича

крім користі ніякої шкоди.

Звісно, що для чергового восхваляння досягнень влади на користь народу, у змі головною подією тижня, що минає стало раптове зовнішньополітичне проривання пр.Януковича на Аравійський п-ів, а потужною підмогою в цій добрій справі став тріумфальний старт проекту "LNG-термінал", в черговий раз продемонструвавший всесвіту дивовижні менеджерські здібності глави держави української.

Організаторські таланти пр.Януковича вже давно увійшли в прислів'я та приказкі в народі, про них розповідають легенди, від яких у старих оперів стає дибки волосся, а у молодих заздрістно загоряються очі. В умінні схоплювати все на льоту та класти в свою кишеню у Януковича нема рівних, а дипломатичні навички він , здається, і зовсім всмоктав з молоком бабусі. Аналітики пророкували Януковичу блискучі європейські перспективи, але підступні підступи провокатора Немирі і Ко, які всі ці роки не втомлюється сіяти в серцях бюрократів об'єднаної Європи страх та ненависть до талановитого самовиродку донецьких степів, призвели до того, що оні бюрократи европейські врешті-решт гидливо відвернулися від Януковича, козли , і тепер найбільше бояться потрапити з ним на одну фотографію. Внаслідок цього пр. Янукович став у пристойних країнах персоною нон грата та фактично першим вітчизняним чиновником височенного рангу, до якого Європа всеж застосувала свої легендарні санкції.

Ну як діти, чесне слово. Стільки часу пройшло, а в Брюсселі так досі і не зрозуміли, що людину, що побудував у себе в маєтку Азію з золотими унітазами (подейкують, що Янукович навіть золоті зуби вставив земляним зайцям, що мешкають у "Межигір'ї", оформивши операцію як представницькі витрати ), безглуздо лякати європейською ізоляцією. Та й взагалі, всі євроінтеграції світу не варті для Януковича і однієї смішинки випущеної з в'язниці Тимошенко ...

А от інвестиції - це, звичайно, інша справа. Інвестицій шкода, чого вже там. У країні вже красти нічого, шановні люди в очікуванні всеукраїнської розпродажу сільськогосподарських земель докотилися до того, що почали з голодухи, як у молодості, ларьки віджимати та ресторани палити. Сам Дмитро Фірташ на з'їзді своєї Федерації роботодавців (з деяких пір іменується в народі Федерацією работовзятелей), заявив, що закордонні інвестиції в Україну впали в п'ять разів - і це все в присутності пр. Азарова, для якого такі промови - що червона ганчірка для Тягнибока.

Азаров, звичайно, розкричався, почав погрожувати присутнім роздачею трун, але безпосередньо перти на Фірташа не став - по-перше, здоров'я вже не те, по-друге, вибори скінчилися, тренд змінився, руїну покращено, стабільність подолано, сталася всесвітня криза в окремо взятій країні, чмоктіть лапу, грамадяни. Та й то по правді сказати, який сенс донецьким інвесторам з Кіпру в щось там інвестувати, якщо це "щось там" простіше відняти безкоштовно, як кажуть, під ключ ..

Ось так і вийшло, що питання залучення грошових коштів з-за кордону останнім часом стало для української влади не менш важливим, ніж вилучення Нацбанком валютних заощаджень у населення. Біда в тому, що пр.Януковича в пристойне європейське суспільство вже не пускають, а Азаров в якості виїзного бізнес-агітатора ніяк не годиться - вже хоча б тому, що все життя він займався прямо протилежним справою.

Азаров, звичайно, досить масштабний старий, і оповідач дуже хороший. Зовсім недавно він, наприклад, підкорив серця жителів В'єтнаму цікавої історією із серії "А чи знаєте ви, що ...": "І вам, напевно, буде цікаво дізнатися, що найбільший авіаносець Китайської Народної Республіки побудований на заводі в Миколаєві, в Україні" . Нецікаві подробиці - зокрема про те, що оний авіаносець з оригінальною назвою "Варяг" почали будувати ще в Радянському Союзі, але не закінчили, і цей напівфабрикат, який дістався незалежній Україні після поділу Чорноморського флоту, Київ сплавив Китаю через Макао в обхід конвенцій під виглядом плавучого казино за 20 мільйонів доларів в 1998 році, після чого Китай переробляв його аж до 2011-го включно, - Азаров завбачливо опустив, щоб інвестиції не злякати

Минуло два тижні, і Азаров знову підняв тему суднобудівної мощі українського народу - цього разу в Норвегії, куди його навіщось понесло з офіційним візитом. "Ми поставили перед собою амбітне завдання - відродити свій рибальський і торговельний флот", - оголосив Азаров в ході зустрічі на вищому рівні з місцевим міністром рибного господарства, з чого стало ясно, що тема з будівництвом авіаносця для В'єтнаму у Азарова, як і слід було очікувати, теж не вигоріла ...

Таким чином, скільки б прем'єр не запевняв норвежців, що "купівельна спроможність українців зростає", ні хріна вона не росте, а зовсім навіть навпаки. І хто його знає, що б ми все робили, якщо б Янукович, втомлений чекати покращення від своїх невдачливих соратників, не скоїв, нарешті, могутній ривок в Об'єднані Арабські Емірати і сусідній Катар.

Що й казати, місце для візиту Янукович підібрав собі просто-таки ідеальне. По-перше, тому що, в інші місця його просто не пускають, а по-друге, всім відомо, що ці Емірати - ще той ласий шматочок. Місцеві шейхи на нафті сидять і газом поганяють, і поганого бабла у них стільки, що його навіть верблюди не клюють. Є де розвернутися заповзятливій людині!

Дуже важливо, що спосіб життя арабських шейхів надзвичайно близький Федоровичу. Ну так, у Януковича навіть дебаркадер оброблений покрутіше, ніж емірські палаци, однак шейхи, в принципі, теж непогано влаштувалися.

У всякому разі, пр. Янукович в ОАЕ відчував себе майже як вдома, хіба що кабанчиків в кущах не вистачало.

Ще б, будь Янукович арабським шейхом,(про що він вже давно таємно мріє ) тутешня місцевість виглядала б зовсім інакше: на місці Еміратів розташовувалася б випалена пустеля, усіяна нафтовими вишками, навколо яких копошилися брудні й голодні буровики, а посередині в оазисі, населеному дикими кабанами та іншої мисливської живністю, височів величезний золотий палац Януковича, в якому б він вдавався насолод.

Та обставина, що нинішні господарі ОАЕ та Катару бездумно тринькають гроші на благоустрій території та інші дурниці на кшталт соціального забезпечення, теж не могло не порадувати спритного українського гостя: у нього на прикметі є величезна безліч дурниць, в які шейхи могли б вкласти свої мільйони. Наприклад, чудовий проект "Олімпійська надія-2022" щодо проведення зимових Олімпійських ігор у Карпатах, який "вимагає значних інвестицій". Особлива привабливість цієї задумки полягає в тому, що насправді ніякої надії на проведення оних ігор в Україні немає, тим більше в далекому 2022 році, але інвестиції потрібно вкладати в кишені Януковича і його майстрів інфраструктури вже зараз, а перевіряти, куди пішли гроші олімпійської надії, немає ніякої необхідності, тому що в Карпатах взимку дуже холодно, і шейх по дорозі замерзне.

Як і слід було очікувати, особлива увага в дружбі, що намітилася із заможними арабами Янукович приділив питанням поставок в Україну катарського зрідженого газу з благородною метою натягнути "Газпрому" ніс. І щоб не виглядати зовсім вже пройдисвітом і авантюристом, Віктор Федорович приурочив до свого приїзду на Аравійський півострів урочистий запуск чергового національного проекту під назвою "LNG-термінал", що дозволяє приймаючій стороні заганяти оний газ в труби.

Тонкий розрахунок команди професіоналів будувався на тому, що іспанська фірма, з якою Україна підписала мільярдний інвестиційний договір на будівництво терміналу, нічого про це не дізнається. Однак хтось настукав, і невиховані фірмачі підняли скандал на весь світ, внаслідок чого широка міжнародна громадськість дізналася, що Азаров, міністр енергетики Ю. Бойко і зіц-голова Госінвестпроекта В. Каськів замутили інвестиційний договір не з компанією Gas Natural SDG, SA (Іспанія ), а з якимось незрозумілим тіпочком.

До честі фігурантів скандалу, жоден з них не висловив ні найменшого подиву нововиявленими обставинами: хіба мало, з ким не буває, ніхто від технічних непорозумінь не застрахований, та й інвестицій тих не боляче-то хотілося - і без того геть інвесторів ціла черга вишикувалася, нехай навіть вони про це ще не знають.

Що ж стосується незрозумілого тіпочка, то він теж не вдарив обличчям у багнюку і, розсудливо віддалившись на безпечну відстань, пояснив, що він, звичайно, не мав права підписувати контракт, але сподівався домовитися з іспанцями пізніше. А якщо і не з іспанцями, то ще з кимось, і якщо й не він, так хтось інший, і якщо й не домовитися, так і чорт з ним, рано чи пізно знайдеться якийсь добрий бізнесмен з Кіпру, який, по старій дружбі, наприклад, з групою Бойка-Фірташа проведе роботи за рахунок бюджету, а термінал забере собі в рамках диверсифікації маршрутів транспортування енергоносіїв.

Це все, врешті-решт, не головне - головне в тому, що договір підписаний, престиж Української держави злетів на нову невидиму висоту, а Януковичу не довелося червоніти перед Катарськими інвесторами.

Звичайно ж, злі язики можуть заперечити, що Янукович вже давно ні перед ким не червоніє, а для того, щоб підписувати інвестиційний договір, непогано було б спочатку знайти хоча б одну інвестицію. Але де ж взяти ту інвестицію, коли її ніхто не дає і навряд чи взагалі коли-небудь дасть? ... Як би там не було, все одно не дарма Янукович в Катар з'їздив. По-перше, розвіявся, по-друге, цікаво ж. Особливо сподобалася Януковичу чудесна арабська машина-тренажер, якої ти ніби і управляєш, і мчиш вперед з великою швидкістю, а насправді тупо стоїш на місці, зробивши розумне обличчя.

          

                                          Все як у його реальному житті, коротше.

                                                                                                  то від Василя Рибнікова мій переклад.