Великий обман українського суспільства

Вся жизнь театр,а люди в ней актеры. О!Как же истина верна! Играем мы,бывает,роли В которых сути нет,и нет добра.

 Читаючи інтернет-статті та коменти до них, у мене складається враження, що переважна частина населення країни вважає владу в особі ПР недалекою, дурною і ні на що, крім набивання власних кишень, не здатною. За великим рахунком, щодо набивання кишень, я повністю згоден. Результатом економічної і соціальної політики держави є навіть не її провал, а просто повна відсутність такої політики, їм це просто не цікаво, точніше не вигідно. Але я зовсім не хочу писати про наболілі і в принципі всім зрозумілі речі, зайвий раз псувати свої нерви і плювати в монітор нікому не хочеться. Я хотів похвалити владу ну або ще когось там хто за нею стоїть. Похвалити за геніальну постанову, за грандіозний спектакль, глядачами якого ми всі і є. Я не знаю, хто ця людина або люди, але особисто я схиляю голову перед його (їх) геніальністю. Бо без нього ні Янукович ні Азаров, ні Іванющенко з Аврамовим, ні Клюєви з кимось там ще, не мали б того, що мають. Та що тут говорити, без ідеально-поставленого фарсу всі  вони були б вже, як мінімум далеко-далеко за межами країни, а як максимум там, куди долетить фантазія тих, чиєю працею заробляються дев'яти-десяти-дванадцяти і тринадцятизначні цифри в правильній валюті . Спектакль настільки геніально поставлений, що половина акторів у ньому навіть не підозрюють, що грають роль. приймаючи свої власні, єдино-правильні рішення, вони, насправді, діють за заздалегідь написаним сценарієм. За таку режисуру не дають ні Оскарів ні пальмових гілок, це інший, набагато вищий рівень бо тут все по-справжньому, тут зовсім інший набагато більш реальний рівень сприйняття.

    Тепер давайте спробуємо розібратися в ситуації, не мислячи абстрактними поняттями, без алегорій, яскравих епітетів та іншої літературної фігні. Сьогодні ми бачимо, переживаємо, і активно коментуємо блокування-розблокування ВР, ув'язнення Тимошенко, позбавлення депутатів депутатства, різку, хоча і очікувану, у зв'язку з наближенням виборів, активність президента. Це головні теми сьогоднішнього дня. Але чи є головними саме ці теми? А може ми плутаємо поняття «головний» і «цікавий»? Може ці теми найбільш цікаві для суспільства, але зовсім не головні та наболілі? Може ця вистава придумана тільки для замилювання очей і відволікання нас від чогось набагато серйознішого?

    Що таке ВРУ? Законодавчий орган. Ми писали закони більше 20-ти років? Скільки ми їх прийняли? Тисячу? Дві? Три? П'ять? Може я помиляюся, але мені здається, що цих законів нам вистачить мінімум років на п'ять. Парламент взагалі може не працювати, а збиратися тільки пару раз на рік для прийняття бюджету. Я звичайно ж перебільшую, але що страшного сталося за місяць блокування? Та нічого. Та й за два і три нічого не станеться. Проблема зовсім не у відсутності законів, а в їх ВИКОНАННІ. Влада каже, що цим блокуванням опозиція не дає здійснювати покращення. Та що за маячня? Вся виконавча влада, включаючи силові органи, та органи місцевого самоврядування повністю контролюються ПР, вся законодавча влада: виключно всі суди всіх рівнів виконують їх накази. Невже меншість законодавчої владної гілки заважає судам виносити законні рішення, силовим структурам боротися з корупцією, або сприяти росту економіки. Та всі закони давно написані. Виконуйте і все буде нормально. 

      Головна проблема країни - це корупція. Але вона ж зовсім не в парламенті. Корумповані, перш за все, виконавчі органи: міліція, прокуратура, міські та обласні адміністрації, ЖЕКи. Коротше кажучи, все. Від кабміну до сільради села Орєхово Луганській області, від прем'єр міністра до дільничного інспектора. Скрізь бєспрєдєл, скрізь відсутність закону і права, скрізь злодійство, кримінал, порушення прав і свобод. Як зміниться доля київської вчительки, у якої відбирають землю та житло від того скільки часу будуть блокувати парламент? Чи отримає міліціонер, який збив на смерть пішохода, який переходив дорогу на зелений сигнал світлофора, справедливий строк, замість умовних двох років від того що всі будуть обговорювати постановочне спілкування народу з президентом? Проживе на 800 грн. або помре від голоду пенсіонерка із Сум від того чи приїде на черговий суд Тимошенко? Можна продовжувати далі, але я думаю, що проблема ясна. І полягає вона в тому, що поки ми всі відволікаємося на цікаві події, влада робить свою справу. Собака гавкає, караван йде. В країні процвітає бідність і рабська праця, вседозволеність влади і безправ'я народу. Влада робить свою справу, поки увага людей відвернута красивим спектаклем.

     Звичайно ж виникає природне запитання. А що депутатам не боротися з кнопкодавством і зі свавіллям судів? Не висловлювати свою думку з приводу спілкування президента з країною або з журналістами? Що ж робити в такому випадку? Відповідь проста. Незгодним депутатам просто варто перестати бути тільки акторами і грати в не своїй виставі. А людям перестати мовчки протестувати. А робити те, що робить політична сила, за яку я віддав свій голос і членом якої є. Виходити на вулицю і протестувати. Доводити і показувати свою позицію, боротися за свої права. Я ні в якому разі в цій статті не агітую за «Свободу». Мені, в даному випадку, все одно за кого ви голосуєте. Я просто хочу, щоб всі ми перестали бути просто тупими глядачами, а стали активно відстоювати свою громадянську позицію. Не сидіти біля телевізора і говорити: «Все одно нічого не зміниться», «Хто я такий», «Проти системи не попреш» ну і так далі. А діяти, вирізняючи постанову по телевізору від реального життя. Тому що:

 1.Зміниться, дорогу здолає той, хто йде, не б'єшся не доб'єшся.

2.Я - народ, головний носій влади, який має конституційне право здійснювати владу безпосередньо.

 3.Проти системи не попреш, а зламаєш через коліно.

    Мені, звичайно ж, важко уявити, як пан Яценюк чи пані Тимошенко стоїть під судом і відстоює права простої людини або пікетує облраду проти призначення колишнього бандита на посаду заступника глави обладміністрації. Мені так само важко уявити там Тягнибока. Але ж Іллєнко, Мірошниченко, Швайка стоять і кричать і штовхаються з Беркутом і так само отримують по печінці і катаються в автозаках, як і всі інші. Але проблема навіть не в них, проблема в тому, що ні Яценюк, ні Кличко чи Турчинов навіть не намагаються організувати реальний протест проти реальних порушень закону. Чому? Не хочуть? Або не можуть? Може їх все влаштовує? Може роль акторів у виставі і так дуже добре оплачується? Чому Київраду штурмувала тільки Свобода з маловідомими громадськими організаціями, хоча перед штурмом людей з прапорами Батьківщини біля будівлі КМДА було в 10 разів більше ніж свободівців? «Тому що ви дебіли, фашисти, неосвічені і некультурні хулігани, вам нема чим більше зайнятися» Так скаже рафінований інтелігент, для якого участь у подібних акціях нижче його гідності. Але ж ми досягаємо результату. Згоден, не завжди, але все таки він є.

     Звичайно, прискіпаки, і різного роду розумники скажуть: «Ви теж виконуєте чиїсь команди, і теж допомагаєте комусь розігрувати його сценарій» Так, це правда, але я ніколи не прийму участь в акції, мета якої суперечить моїй позиції чи моралі . Якщо ж хтось думає не так, якщо хтось не згоден, якщо у когось є  думка, - нехай виходить і активно доводить свою правоту. Особисто я буду поважати таких людей настільки, наскільки поважаю своїх побратимів-однопартійців. Поки, на жаль, наші противники - це тільки хлопці в формі, а наш єдиний опонент це діюча система і окупаційна влада. А союзників практично немає або вони слабкі і нечисленні. А допоки ви будете сидіти в теплому кріслі і срати в мережу, або мовчки протестувати і це буде максимум з того, що ви можете робити, ми будемо творити нову історію великої країни, а ви так і залишитеся обдуреними глядачами.