Формула Перемоги. Що потрібно для мобілізації України.

Опозиції. Просто і зрозуміло про головне.

Зараз український народ дезорієнтований і не має чіткого бачення майбутнього України.
І тому хоче почути від опозиції, Що Буде після Януковича, і знати, Що і у Які Терміни буде мати кожен українець, якщо підтримає опозиційні дії і вийде на “барикади”.

Народ хоче побачити шляхи, якими можна досягти головної загальнонаціональної мети і своїх особистих цілей.

І якщо мета і результати, запропоновані опозицією, будуть співпадати з очікуваннями простих громадян, опозиційний сценарій буде простим, зрозумілим і вмотивованим, а дії опозиції обґрунтованими і безкомпромісними, українці підтримають опозицію миттєво, масово і рішуче.

Але якщо опозиційна пропозиція не відповідатиме інтересам українського суспільства, як це є сьогодні, – українці ніколи не вийдуть на майдани. Адже “свежо предание” 2004-го.

Опозиція також має залучити інструменти, які застосовувалися наприкінці 80-х і на початку 90-х минулого століття для активізації національного руху в СРСР і на виборах 2004 року, і без яких загальнонаціональна мобілізація та активізація суспільства неможлива.

А все інше: вибори, “скидання” влади, парламентська, вулична та інша опозиційна вовтузня – це лише проміжні етапи головного сценарію досягнення мети - здійснення мрій і очікувань простих громадян.

Отже, головна Мета і Цілі опозиційної діяльності мають бути фундаментальнішими і суспільно більш вагомішими, ніж перемога на наступних виборах, зміна влади і навіть боротьба з режимом та спротив диктатурі.

Тому сьогодні Україна очікує на потужну новітню Унікальну Політичну Пропозицію (Суперпропозицію) – Загальнонаціональну Ідею, і мотиваційний Проект та Сценарій, які реалізують цю Ідею, забезпечують досягнення Мети і є маршрутною картою громадянської дії.

Звичайно, для того, щоб “достукатися” до кожного українця і донести свою Пропозицію, опозиція має реалізувати і екстраординарні проекти, адже стандартні агітаційно-пропагандистські та інформаційні інструменти та методики, як і застарілі технології, вже не спрацюють.
Але неординарність головної задачі, яка сьогодні стоїть перед українським суспільством, потребує і нестандартних рішень.

Нажаль, сьогодні українська опозиція інтелектуально нездатна самостійно створити і запропонувати такий стратегічно важливий для України і українського суспільства інтелектуальний продукт.
Що робить всю нинішню опозиційну діяльність неефективною, безцільною та безперспективною. 

А звернутися до суспільства про інтелектуальну, технологічну та інструментальну підтримку опозиції не дозволяє її неймовірна пиха, невиправдана самозакоханість, завищена самооцінка та інтелектуальна і світоглядна обмеженість.

Тому ефективність подальшого загальнонаціонального спротиву і опозиційних акцій буде напряму залежати:
-   від усвідомлення опозицією її історичної місії та її гіперактивної діяльності,
-   від відданості опозиційної команди Україні до глибини їх партійних “корит” і підкоренню вузькопартійних та особистих інтересів загальнонаціональним,
-   від готовності опозиції до загальнонаціонального діалогу та розуміння, що без українського народу і без національного інтелектуального потенціалу опозиційна діяльність буде такою ж провальною, як і всі опозиційні “мобілізації” та парламентські акції останніх трьох років.

Потрібні якісно нові орієнтири і форми опозиційної діяльності.
Потрібна системна цілеспрямована робота на рівні реалізації вже готових мотиваційних проектів, об’єднаних у Загальнонаціональний Проект.

Але сьогодні опозиція і суспільство ще не готові об’єднуватися і перемагати - нема Суперпропозиції, нема і громадянської активності.

І тому 7-го квітня - ще не час.

“Ще не при дверях”.