"Брудний" радянський спадок як рушій українсько-американського партнерства

нарешті, відбувся черговий етап українсько-американських відносин в сфері ядерної безпеки та нерозповсюдження ядерних матеріалів і технологій

Як повідомили національні засоби масової інформації, 21 травня президент України здійснив робочу поїздку на Дніпропетровщину. Серед багатьох оптимістичних реляцій про "закладання капсул", "відвідин об’єктів" і такого іншого, увагу пересічного читача навряд чи привернула новина про "…урочисте відкриття заводу з утилізації корпусів ракетних двигунів на базі ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод». А людина обізнана зразу зауважила б – відбувся черговий етап українсько-американських відносин, а саме з питань ядерної безпеки та нерозповсюдження ядерних матеріалів і технологій.

На жаль, ця сфера залишається однією із небагатьох, де зацікавленість американської сторони в Україні більше, ніж зворотній інтерес. Тим більше, для нинішньої влади, яка постійно звинувачується у "недемократичності" з боку "цивілізованого світу", це дає непогані шанси для підтримки відносин з такою світовою потугою, як США. І, треба сказати по-правді, нинішнє українське керівництво використовує ці шанси по повній.

Ще в квітні 2010 року майже зразу після інавгурації, Віктор Янукович в зустрівся з Президентом США Бараком Обамою в рамках Саміту з ядерної безпеки у Вашингтоні. Тоді ж були досягнуті домовленості про вивезення з території України наявних запасів високозбагаченого урану в обмін на фінансову і технологічну компенсацію (більше 60 млн дол. США ).

В серпні 2011 року Президент США у листі на адресу Президента України зазначив, що США залишаються відданими зобов'язаннями по введенню в Україні в експлуатацію ядерної установки – джерела нейтронів на базі Харківського фізико-технічного інституту не пізніше квітня 2014 року.

Що стосується балістичних ракет і "Павлоградського хімічного заводу" то тут історія набагато довша. Ще в середині 1990-х за договором з США в Україні демонтували 54 ракети шахтного базування. Частини ракет, що містили тверде ракетне паливо (ТРП) (всього 5 тис. тонн), поступово перевезли до Павлограда на завод-виробник – ПХЗ.

У 2000 році США виділили близько 24 млн. дол. на будівництво випробувальної установки для ліквідації ТРП. Передбачалося до 2007 року побудувати декілька установок, які утилізували б ТРТ до 2009 року. І вже у 2002 році була введена в дію перша дослідна установка, але наступного США згорнули фінансування програми, запропонувавши провести утилізацію методом відкритого спалювання або підриву.

Україна відмовляє і створює держпрограму із забезпечення безпечного зберігання небезпечних відходів виробництва на ПХЗ і захисту населення від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання. Україна вирішує позбавлятися від ТРТ за свій рахунок і на ПХЗ проектують власну установку з утилізації ТРП. Але через недофінансування будівництво установки суттєво затягнулось.

Фактично, процес був активізований за результатами двосторонніх домовленостей в ході Вашингтонського і Сеульського саміту з питань ядерної безпеки у 2010 і 2012 роках. США знову надають фінансову допомогу і у 2011 році установка з утилізації ТРП запущена. За сприяння США утилізація твердого ракетного палива міжконтинентальних балістичних ракет РС-22 (SS-24) триває і зараз.

До кінця 2012 року на підприємстві було утилізовано 1 тис. тон високотоксичного ТРП. Планується, що остаточно утилізація ракетного палива закінчиться до кінця 2014 року. Ще через рік планується остаточно "покінчити" з усією "радянською ракетною програмою". Відкритий 21 травня об’єкт призначений саме для утилізації вже пустих від палива, але все ж таки ще дуже токсичних 163 ракетних двигунів. За словами глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна, будівництво об'єкта здійснювалось в рамках спільного українсько-американського проекту. США виділили близько 35 млн доларів на програму з утилізації корпусів ракет РС-22.

Треба сказати, що завершення утилізації радянських балістичних ракет закінчить і цілу епопею страждання мешканців промислового Павлограду. Місцеві екологи весь час поки в місті зберігалося ТРП били на сполох. За їх даними за період з кінця 1990-х років в місті помітно збільшилася кількість хворих ендокринними, онкологічними та суглобовими захворюваннями. Є дані, що майже половина онкохворих області живе в Павлограді. Але спеціалісти зазначають, що погана екологія в місті відзначається ще з радянських часів, коли тут у 80-х роках минулого століття проводилися інтенсивні ракетні випробування. Та і наявність в місті 11 шахт і ряду інших крупних промислових об’єктів не сприяє здоров’ю його мешканців.

Але після того, як "радянський ядерний щит" піде в утиль Павлоградський хімічний завод без роботи не залишиться. Підприємство, яке співпрацює з різними міжнародними організаціями і на даний момент є учасником програми НАТО "Партнерство заради миру" планує утилізувати майже 10 млн протипіхотних мін та 15 тис. тон боєприпасів, які накопичилися на українських військових складах.