В Україні на сьогоднішній день налічується більше 4300 чинних законів (за даними сайту Верховної Ради України). Але країна, як і раніше, знаходиться в хвості всіх світових рейтингів, крім негативних.
Парламент – законодавчий
і представницький орган будь-якої держави, де влада розділена за принципами
Локка і Монтеск'є.
Законодавчим
органом парламент названий через те, що він наділений владою приймати закони,
обов'язкові для громадян усієї держави, в т.ч. для всіх гілок влади, включаючи
главу держави, кабінет міністрів, суди.
Представницьким
органом парламент є тому, що в ньому регіони країни і все населення мають
представників – депутатів, які обираються або у багатомандатному округу –
голосування за політичні партії, або ж в одномандатних (мажоритарних) округах,
у кожному з яких населення обирає свого кандидата.
Демократія – річ
досить дорога. Так, на утримання законодавчої влади в різних країнах
витрачаються чималі суми:
- бюджет Державної
Думи Росії становить близько 190 млн. доларів, більше половини з яких – фонд
зарплати депутатів,
- утримання
Верховної Ради обійшлося українському народу у 105,5 млн. доларів США в
минулому році, левова частка – природно, зарплата нардепів,
- у Греції, яка переживає
глибоку кризу, парламент народу «влітає в копієчку»: у 2012 році на депутатів і
апарат було асигновано 148,751 млн. євро.
В Україні парламент
вже давно перестав впливати на прийняття рішень і перетворився з
альтернативного центру або в «одобрямс», або в обструкцію уряду. Ніяких
комплексних противаг у Раді ніхто і не думав створювати.
Альтернативних
команд немає, альтернативного бюджету ніколи не було і не буде, альтернативні
закони подаються тільки тоді, коли є на те воля керівництва, «тіньовий»
(опозиційний, як завгодно) уряд взагалі ніхто створювати і не думає.
Конкуренції ідей немає – є нападник (влада) і воротар (опозиція).
Україні парламент
не потрібен. Ні, не такий, а взагалі.
Повернемося до тих
4 тисяч вже прийнятих і чинних законів. Що, принаймні один з них виконується
належним чином? Ну, хоч один? Навіть в органах влади внутрішні регламенти
постійно порушуються, не кажучи вже про «зовнішні» закони і кодекси.
Верховна Рада в
різні часи була як не «божевільним принтером», так «хатою-читальнею», що,
загалом, абсолютно ніяк не впливало на народ та державу. Закони можна
«штампувати» сотнями, була би користь хоча б з однієї статті хоча би одного
закону!
Парламент України,
починаючи з кінця 1990-х, постійно деградує, найвищою точкою чого стало минуле,
VI скликання Верховної Ради, в якому досить було залишити одного депутата і дві
кнопки: «за» і «проти» у представника Партії регіонів.
Нинішній парламент
відзначений тим, що кількість кнопок явно збільшилась разом з кількістю реально
присутніх депутатів, але якість життя в результаті прийнятих законів не
поліпшується.
Та й чим у нас
займається Рада?
Збільшення
заробітної плати; зниження вартості комунальних послуг та реформування ЖКГ;
боротьба з корупцією та професіоналізація держапарату; реорганізація силових
відомств; правоохоронна реформа; будівництво дитячих садків і ремонти шкіл;
забезпечення доступного та якісного медичного обслуговування; ефективна і
висококласна освіта; створення умов для розвитку всіх видів бізнесу і т.д. – все
це дурниці, на думку Верховної Ради та її депутатів.
Зате заборона/
узаконення абортів; заборона паління; заборона грального бізнесу; суворі рамки
для підприємців; боротьба з геями і лесбіянками; «мовне питання»; конфлікти з
окремими вищими чиновниками; N-річчя області, події або людини – ось це справді
найважливіші питання у Всесвіті, які потрібно вирішити в першу чергу депутатам.
Якщо ж подивитися
відкритими очима, то абсурдність законів і правил лише доповнює ситуацію, коли
їх ніхто не думає виконувати. Громадяни порушують закони, але міліція
намагається цього не помічати, якщо немає прямої вигоди. Прокуратура не лізе у
справи міліції і влади, якщо нема чим поживитися чи команди на те, СБУ
намагається бути медіатором між усіма, одночасно збираючи «папки» на кожного.
Влада ж відкрито і не соромлячись краде, тому що нікому до цього немає діла.
Жоден закон, ЖОДЕН,
в Україні не діє. Якщо в державі абсолютно все продається і купується, то нехай
закон буде чудовим, але для його виконання не знайдеться людей, які б чесно
його дотрималися.
Підсумок: якщо
парламент потрібен для ухвалення законів, а жоден закон не виконаний – навіщо
потрібен такий парламент? Якщо парламент повинен захищати своїх громадян від
свавілля виконавчої та судової влади, але не може захистити навіть своїх
депутатів – навіщо потрібен такий парламент? Якщо парламент повинен
представляти суспільство, а він старанно цього товариства уникає – навіщо
потрібен такий парламент?
Я можу помилятися.
Але скажіть, який закон з усіх чинних, виконується точно, повсюдно і
всеохоплююче? Скажіть, як покарали «беркутівців», які били депутатів?
Гарна, дійсно гарна Рада, але
особисто мені, як і мільйонам моїх співгромадян, вона не «нада»!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.