Я не політик, але я був на суді у Дмитра та Сергія Павліченків. Був з доброї волі. Був, тому що кликало серце. Дивився в їхні очі.
Жодного разу на суді не була присутня Уповноважений Верховної Ради з
прав людини Валерія Лутковська. Депутати приходили на акції лише для того, щоб
попіаритися, але в залі суду нікого з них не було видно. Що ж, журналісти і
камери адже були зовні – навіщо напружуватися і підтримувати двох чоловіків
особисто!
Минулого тижня проходили парламентські слухання щодо стану дотримання і
захисту прав людини в Україні. Усі вищі чиновники і депутати стогнали, зітхали,
констатували факти, але ніхто з них, включаючи опозицію, не вимагав заходів і
не пропонував конкретних рішень. Просто всіх все влаштовує.
Я прийшов в той день у футболці «Волю Павліченкам!». Прийшов свідомо,
щоб показати чиновникам і журналістам, що це – не тільки фанатські акції, не
тільки банери. Що мета – показати всім несправедливість покарань та суспільну
підтримку простих людей, не політиків.
Спочатку мене не пустила охорона Верховної Ради, сказавши, мовляв, що
моя футболка «викликає у них сумніви» і що їм «потрібно зв'язатися з
керівництвом, щоб знати, чи можна мене пускати». Коли тебе оточують чотири
збройних лейтенанта і просять постояти поруч з ними, щоб з'ясувати щодо
футболки – це якось не дуже кошерно виглядає.
Я тоді вирішив питання просто – якщо їх бентежила футболка, я попросив
нардепа, який проходив повз мене, позичити мені свій піджак, щоб я пройшов в
кулуари. Піджак я йому повернув, а от на мою футболку потім вирячалися всі
охоронці, політики та «громадські діячі».
Ніхто з них більше не наважився якимось чином показати своє ставлення
до того, що свободи і права людини в Україні нахабно знехтувані. Не було футболок
«Юлі волю», не було банерів, не було руху і енергії. Всі прийшли «вигуляти»
костюми, показати себе і золоті значки на лацканах піджаків.
У залі я двічі підходив до спікера Рибака, щоб попросити закріплене
регламентом Ради право на запитання або репліку після виступу пані Лутковської,
адже кожне слово в її доповіді було цинічним і непрофесійним. Профільний
парламентський комітет УДАРівця Пацкана разом особисто з ним відмовився
чим-небудь допомагати і виконувати регламент. Опозиціонер Пацкан порадив мені
домовитися з Володимиром Рибаком, що я і намагався зробити.
Я двічі говорив з Володимиром Васильовичем, пояснив йому ситуацію з
Павліченками і попросив виступити після Лутковської, щоб показати слабкі місця
її доповіді. Я особисто йому передав записку з цього приводу і попросив
дотримуватися регламенту, раз це відмовився зробити Пацкан і комітет. Рибак
погодився.
Але коли «омбудсмен» і «потвора» Лутковська почала виступати, за
мовчазною згодою стало зрозуміло, що всім, включаючи депутатів від «Свободи» та
УДАРу, абсолютно все одно, що права людини стали порожнім звуком.
Я підійшов до Рибака і попросив його дати мені слово відразу ж після
Лутковської. На що спікер почав мені плутано пояснювати, що цього не вийде
зробити і взагалі краще все після. Тут же ззаду мене обійняли за плечі
працівники секретаріату комітету Пацкана і відтіснили від спікера, сказавши
дослівно мені: «Засунь собі свій регламент в жопу!».
Це відбувалося поруч з трибуною, тому неголосний скандал чули і Лутковська,
і міністр Лавринович, і спікер, і депутати. Я буквально заціпенів, зрозумівши,
що якщо вже так і тут плюють на закон, то що чекати простим людям!
Але я все одно встиг задати Лутковській на трибуні три питання, на які,
сподіваюся, я отримаю такі ж публічні відповіді:
1. Скільки разів Ви користувалися Вашою правом невідкладного прийому
Президентом України, Прем'єр-Міністром, міністром внутрішніх справ і
генпрокурорів у справах захисту прав людини? Які були результати і чому?
2. Скільки разів особисто Ви були присутні на засіданні судів різних
інстанцій, щоб перевірити дотримання прав людини в суді?
3. Скільки чиновників було відправлено у відставку, скільки посаджено
за грати внаслідок Ваших перевірок і які кадрові рішення були прийняті після
кожної Вашої інспекції та її результатів?
4. Чому Ви жодного разу не відреагували на справу Павліченків, окрім
негативу? Яка команда і звідки Вам потрібна, щоб побачити беззаконня?
Мені дійсно шкода Дмитра та Сергія Павліченків. Але ще більше мені
шкода всіх нас – завтра на їх місці можемо бути ми, але ніхто нас не захистить.
Тим більше, «уповноважений з прав людини».
Більше фото тут http://dmytriyev.livejournal.com/46553.html
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.