Нема про що писати, відбирає мову

Раніше в мені, як і в десятках тисяч інших людей, кипіло й клекотіло почуття несправедливості, понівечених прав.

Саме про це, про захист, про відновлення порядку і справедливості я найчастіше писав. Сподівався своїми блогами, які навряд чи читає більше тисячі користувачів, розбудити якісь почуття, емоції, свідомість нарешті.

Але з недавніх пір ці надії відмирають разом з розумінням, що ми самі це створюємо і самі цього бажаємо. Навіщо намагатися щось змінити, якщо народу комфортно жити в лайні і він звик до цього?

Не можна виправдовувати самосуд і безправ'я, але якщо саме народ має вищу силу в державі, чи можна його засуджувати за застосування сили і страти злочинців в обхід корумпованих і прогнилих судів, міліції та інших органів?

Народ є джерелом державної влади, саме він має право змінювати її, застосовувати свою безпосередню силу і вершити суд у тих випадках, коли закони чи політики цього зробити не можуть або роблять на шкоду.

Цей принцип є основоположним для багатьох істинно демократичних держав, але саме народовладдя в Україні не використовується. При чому, самим народом.

Те, що сталося в Миколаївській області, нічого не змінює, хоч як би деякі радикальні елементи це не «витягували за вуха». Народний гнів і спрагу справедливості вгамували генерали, політики, а винні через кілька місяців (як це зазвичай буває) будуть відпущені або терміни будуть мінімальні. Згадайте Лозінського, справи мажорів і правоохоронців.

Народна воля в Україні є не тільки сліпою, але часто ще й дуже слабкою. Якщо злість 500-700 людей вдається погасити чиновникам і ЗМІ, значить це не гнів, не бажання справедливості і не порив. Бажання на те й існують, щоб коли-небудь здійснятися.

А чи є у народу бажання жити краще, по-іншому? Ні! Однозначно ні!

Візьміть недавню заборону Верховною Радою паркувати машини в недозволених місцях і посилення покарання за це. Народ аплодує, але ніхто не замислюється, що заборонити – найпростіше рішення. Придумати і запровадити альтернативу – ось результат.

Відмінно – заборонили кидати «колимаги» де попало. Але якщо немає величезних і недорогих паркінгів, якщо не зроблені нормальні об'їзні дороги, якщо гаражі та машино-місця коштують іноді дорожче квартир – то що робити водіям? Заборона – круто, але куди подіти машину, якщо крім тротуарів та ж сама влада не подбала про паркінги?

Народу ж, у своїй більшості, це не цікаво. Він підтримує абсолютно нелогічні заборони і упокорюється з беззаконням замість того, щоб повставати. Ну, знущаються над людиною чиновники, ну, гарячої води немає місяць, ну, труби рік лежать посеред дороги – навіщо протестувати, навіщо боротися? Ніііііііі, краще вже почекати – може, колись хтось чиновників прибере; може, колись хтось увімкне воду; може, колись хтось зариє труби; може, колись хтось, колись хтось ...

Але чи винна влада? У нас під будинком нещодавно зробили альпінарій, насадили гарненьких дерев і кущів. Що ви думаєте? Вже на наступний ранок всі кущі ялівцю були акуратно викопані і понесені «вдячними» мешканцями будинків до себе до квартир. Питання: це що, Янукович, Тимошенко зробили? Або, може, Верховна Рада чи опозиція винні?

У країні, де немає жодного чесного судді, жодного чесного міліціонера чи депутата, народ на кухнях ось вже скоро сто років обговорює і обурюється, мітингує на площах і розходиться, задовольнившись обіцянками, нереальними заходами і запевненнями. А у помсту владі та її рішенням дрібно паскудить по підворіттях і краде те, що у нього відібрала держава.

Оскотинення однаковими темпами рухається скрізь – і в низах, і у верхах. Але якщо верхівка просто втратила відчуття реальності, то низи, навпаки, від цієї реальності стали жорстокими.

Спроби самосуду останнім часом трапляються все частіше. Втіленими в життя – одиниці. Значить, народ 1) ще не зовсім опустився, 2) все ще вірить в «царя-батюшку», 3) боїться і не усвідомлює своєї сили.

Я чесно засмучений тим, чим закінчилася врадіївська трагедія. Люди не довели до кінця свої дії, в результаті – ніхто серйозно покараний не буде, а дівчата будуть і далі гвалтувати міліціонери по всій країні. Якщо ж хоча б раз хоча б десь народ таки лінчував і закінчив самосуд над п'яним мажором, маніяком-правоохоронцем або продажним політиком – щось змінилося б у цій країні.

Так, хтось скаже, що це – первісна дикість. Але всі країни проходили через це, а «суди Лінча» з'явилися саме в «арсеналі демократії» - США.

Народ, саме народ і його воля, його бажання – є вищими силами в державі. Не потрібно підміняти це інтригами у вигляді референдумів на догоду Росії чи ЄС, як це робить окрема група людей. Не потрібно вигадувати велосипед. Треба нам всім усвідомити, що нас – мільйони. Мільйони точно не пересадять і не переб'ють.

Залишається мале: поставити мету і досягти її. Держави в Україні немає, тому народ має право сам вершити свою долю і свій суд. Не один, не десятки, але сотні, тисячі можуть відновлювати справедливість там, де вона потоптана самим законом або владою.

Одного посадять. Десятки посадять. Сотні посадять. Тисячі і мільйони ніхто не задушить і не вб'є, ніхто не покарає. Давайте усвідомимо, що саме народ має право робити все, що він захоче в цій країні. Це і є пряма демократія в тому випадку, коли демократія державна померла.