Братські народи або сусідні держави

Про відносини двох держав.

   У далекому дитинстві, я чітко знав, що Росія і Україна це одне і теж саме. Це просто різні республіки однієї великої і дружної країни. Ми братні народи, брати. І це є непохитною істиною.

   Яке ж було моє здивування, коли в 1994 році у віці 12 або 13 років я вперше почув від 20 річного сина партнера мого батька фразу типу: «Я с вас хохлов вообще улыбаюсь». Це був не якийсь там Вася з Уралу. Це був корінний москвич, інтелігент, син доктора економічних наук, цілком розумний молодий чоловік. Напевно, тоді я в перший раз засумнівався в братерстві народів. Природньо, я задав цілком логічне та наївне питання: «Чому?» На що отримав відповідь, точний зміст якого вже не пам'ятаю, але говорив він приблизно про те, що ми напіврозумні недолюди. І повторюся, це була думка не простого стереотипного росіянина, а розумної молодої людини. Олексій Фомічьов, так його звали, тоді надломив і дуже сильно мою впевненість в братерстві народів. Та й потім, вже в більш свідомому віці, я не один раз чув думку росіян про те, що Україна довічно винна Росії за газ. Що наша територія - це територія Росії, що ми злодії, ледарі, дармоїди, алкоголіки, що Росія нас годує і якби не Росія, то жили б ми, як Сомалі. Це думка переважної більшості росіян. Та хтось їм це думку постійно нав'язує, хтось змушує їх так думати, це очевидний факт. Їх ставлення до нас диктує інформаційна політика всередині держави. То яка може бути дружба з таким відношенням простих росіян до простих українців? Це не дружба, коли умови дружби диктуються тільки однією стороною. Коли російські прикордонники вбивають наших рибалок, коли ціна для брата за газ вище ніж ціна для ворога, коли вводяться братськи спец. мита на українські товари, коли брату раптово забороняється поставка труб, сиру, цукерок. Просто так, з якихось розмитих незрозумілих здоровому глузду причин. Де ця дружба? Росія завжди мала імперські амбіції, і навіть зараз коли Росія брудною жопою сидить у величезній калюжі й у світовій геополітиці умови диктують зовсім інші хлопці вони з високо-піднятою головою все одно вважають себе великою державою, імперією. Вони часто говорять: Так щоб ви без нас робили? Я відповім: без вас у нас було б все чудово. Ми б давно жили, як Чехія, Польща, Прибалтика. І тільки ви затягуєте нас туди, де давно опинилися самі. Тільки ваші карлики нав’язують нам таку ж саму модель відносин держави і громадянина, який називається диктатурою, коли народ бідний, заляканий, забитий, розділений. Правильно сказав пан Міщенко в одному з ефірів ток шоу, коли один російський політик сказав, що Росія допомагає Україні спілкуватися з Європою. Так от Міщенко сказав буквально наступне: «Коли ми спілкувалися з Європою, у вас ще жаби квакали». І прав же блін, адже квакали. А у мене є зустрічне питання до вас, великий північний сусід. А що б робили ви без свого газу та нафти? Де б були ви? Я думаю, що в Монголії.

     Ми завжди займали своє місце в європейській політиці, і саме ми були Руссю з центром у Києві і саме нас називали русинами. А Росія елементарно вкрала у нас цю назву. А ті хто називає себе руськими людьми і вважають досі нас братніми народами просто народилися на вже окупованій території. Вам замінили історію України історією СРСР, війни Росії і України назвали громадянськими війнами на Україну, голодомор голодом, а наших національних героїв бандитами, замінили в українській мови тисячі слів для того щоб максимально уніфікувати її з російською, вам підмінили свідомість, створили цілий комплекс стереотипів. А ви на хвилинку уявіть собі, що було б якби Німеччина виграла першу або другу світову, встановила б тут свої правила, викоренила б всі мови крім німецької, переписала історію, то ви, народжені вже в германській Україні, що, вважали б себе німцями? А потім прийшли б, наприклад, бритти і наступні покоління вже були б британцями? Ні! Ми українці. Були, є і будемо. Неважливо хто нас завойовував, хто мав вплив. Ми повинні залишатися тими хто ми є насправді. А хто не хоче бути українцем, будь ласка, не будьте. Будьте хоч китайцями, хоч неграми, але не треба нав’язувати це нам, тут, на нашій землі. Я, особисто не проти росіян. Живіть будь ласка, спілкуйтеся мовою якою заманеться, відкривайте культурні центри, школи, але поважайте перш за все нашу культуру, мову, звичаї. Поважайте нас, як народ, як націю.    

    Так, у нас з Росією схожі мови, сперечатися не буду, але ж москвич з того, що говорить львів'янин зрозуміє приблизно стільки ж скільки киянин поговоривши з жителем Кракова. Ми не можемо бути не схожі, адже історично ми жили і розвивалися поруч. Ми схожі, згоден, але проте у кожного своя історія, культура, мова і у кожного свій шлях. У нас до Євросоюзу. Куди піде Росія, сказати не можу. Може Росія стане частиною Чечні або Дагестану, може приєднатися до Китаю, мене це питання мало хвилює. Мене хвилює тільки те, що буде з нами.