Мистецтво жити або Як стати розумником в мережі

    Як втілювати сучасній людині принципи "мистецтва жити"? Наявність нескінченного потоку інформації применшує здатність виокремлювати найсуттєвіше, те, що дійсно важливе. Самонаналіз, напевно, і є той захист від "перенасичення всім", - звуками, зображеннями, судженнями, які відволікають від важливих речей.

Говард Рейнгольд у своїй книжці "Розумник в мережі: як досягти успіху в он-лайн" (2012) чітко окреслює баланс для сучасної людини між  розважливим розумом і доцільною реорганізацією робочого столу. Ідея ж у тому, щоб позбавити себе вхідних повідомлень, і створити уявну дистанцію між собою і ситуацією. Тоді відчуваєш контроль, повертаєш собі упевненість і знову стаєш незалежним - "внутрішня дисципліна", а не "аскетичне існування".

     "Розумник в мережі" - це приклад народної самоосвіти. "Самоконтролю разом з іншими видами медіаграмотності треба вчитися", - вважає Рейнгольд. - Ми не народжуємось з цими здібностями. Маємо вчитися як практикувати "керування в режимі реального часу".

    Вміння бачити переваги в інтернеті надало особисто мені можливість розвиватися професійно. Але не кожен те бачить. Не всі мають розум користатися соціальними медіа для особистих переваг і колективних дій (як то приєднання до професійних спільнот або до груп, що пов'язані схожою проблемою), і на тих, хто того розуму не має.

    Том Чефільд, автор книжки "Як стати успішним у цифрову добу" (2012) бачить вихід у політизації поля в дусі Арабської весни, Окупай, Вікілікс, піратських партій, акцій, перформансів на підтримку ідей та он-лайн-рухів.

"Ми отримали вже достатньо порад про те, як знайти трохи часу, вільного від айфонів", - каже Четфільд. 

   Он-лайновий романтизм як стиль життя набуває змісту лише у випадку, коли клавіша Enter стає кроком в реальність. Тоді романтизм не перетвориться у звичайну пасивність користувача.

    Для Четфільда після інформаційного нестерпного похмілля приходять нові форми. Через протести та інший колективний досвід ми стаємо учасниками подій та історій, які змушують нас забувати, як виявляється, про беззмістовне листування та різну дурню у Твіттері чи інших віртуальних майданчиках. До речі, користувачі Твіттера змушують все більше переживати за їхнє психічне здоров"я. Невже так звана публічна персона вважає, що її розкадроване, унормоване кількістю знаків життя стане у нагоді нормальній людині, інтелектуальний рівень і культурний запит якої спонукають до живого та змістовного спілкування? Саме живого і змістовного.

    Колись Юрій Шевельов писав про "загублену українську людину". Ідейні шукання кидали її, як планктон в океані. Зараз цей океан - мережа. Хочеш втриматися на поверхні - вчись плавати. На щастя, українська сучасна креативна людина достатньо свідома того, що дурість можна обмежувати, її можна просто позбуватись. Не заходь на сумнівний ресурс, не реєструйся на сумнівних сайтах. Бережи себе та свою родину. Неважко виключити і комп"ютер. Але  альтернатива є - свідомо шукати ресурси, які розвивають, стають у нагоді, сприяють реалізації ідей чи допомагають власним дітям із домашнім завданням. Хочеш бути розумником у мережі - керуй собою, піклуйся про родину і думай про реальність.