Або чому не варто дивитися телевізор, аби не мати проблем з нервами, шлунком і походами в туалет
Сьогодні випадково глянути новини, та по ходу, зробив то дарма. Я вже,
приблизно, чотири роки не дивлюся цю пекельну машинку-ретранслятор культмасової
пропаганди. Чому? Тому що новини давно мене не дивують, а значить те, що
відбувається і так можу передбачити. До того ж хронічно не переварюю, щоб мене
наябували. Особливо у випадку коли, з голубого екрану, сита морда дикторе
трусить про те, як вже сьогодні особисто мені й кожному – стало краще жити.
Виглядає це, в моєму розумінні, так: «сьогодні за даними кабміну, в концтаборі
«Сонечко», рівень життя піднявся на чотири пункти і за прогнозами аналітиків
тенденція до зростання буде проявлятися ще довгий проміжок часу. Якщо говорити
мовою цифр, то: пайка баланди збільшилася на вісім і шість десятих грама, доза
окропу – на одну соту літра, на великі свята «двадцять третього лютого» і
«першого травня» видаватимуть по три наднормових папіроси «Прима» і по шматочку
рафінаду». Мрія! Чи не так?
Але мова зараз не про те. Мова про
дурість яку я зробив сьогодні переглянувши випуск новин. Мій психіатр, говорив
колись, що для уникнення конфронтації з суспільством, соціопатам не можна
дивитися новин. І чого я його не послухався? Отож: дивлюся в голубий
гіпнотичний екран, на вгодовану пику диктора, на мультимедійні навороти в
студії і слухаю про те, що зовсім скоро на соціальні програми буде витрачено
колосальну суму грошей. «Ні хіба собі – все людям» – пробігає думка в моїй
голові. Навіть у пустотах мого пуза, відразу почав виділятися шлунковий сік, а
тіло пережило сильне фізичне збудження: популізм – велика сила.
За два з половиною тисячоліття з
часів Римської імперії нічого не змінилося: «хліба і видовищ!», це все чого
прагне плебс, щоб отримати своє абстрактне сьогоденне «щастя». І йому байдуже,
що по факту замість хліба він споживає крихти й недогризки з барського столу, а
видовище плебсу замінює кроплений телевізійний «Колізеїум»
політично-аналітичних програм на провідних каналах країни. Люди веселяться,
тішаться й скачуть в екстазі, що з дня на день їм кинуть чергову передвиборну
подачку, вони в ейфорії перед вір’я проїдання чергового траншу МВФ. Їх не
колише, що цей транш якось потрібно віддавати, що робитимуть то їхні діти й
внуки, та й взагалі – «там кісточку дають». Розумієш, їм лише б поїсти: тут і
зараз, а там хоч трава не рости. Чи можна їх в цьому винити? Ні. Нема вини того
хто незрячим біжить на край прірви. Вина тут того – хто сказав цьому незрячому,
що він біжить по рівнині, та ще й в кінці прозріє. Хоча той хто звалиться в
прірву, справді прозріє…
Я давно
помітив дивну патологію моєї нервової системи, коли надивлюся на різних там
чиновників, депутатів, олігархів, суддів, прокурорів і інше одоробло, то в мене
починає судомно стискатися вказівний палець правиці (так ніби я багаторазово
тисну на курок). З чого б це? Ходив до невропатолога, він сказав: «нерви не до
чорта у вас, молодий чоловіче, потрібно курс заспокійливих пропити». Знав же я,
що не можна їх запивати білим сорокаградусним вином! Ось маю: сьогодні після
новин – стався рецидив, знову вказівний палець «розгулявся». Треба, мабуть,
якось менше нервувати, а то хто його знає, до чого це може привести. А з телевізором,
я зав’язав (щоб кошмари не снилися) – чого і вам бажаю…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.